Page 54 - 6897
P. 54

Стійкість  середовища  -  це  не  тільки  здатність  протистояти
                            навантаженню,  але  й  здатність  систем  нормалізувати  своє
                            функціонування після припинення дії зовнішнього впливу. Жодна з
                            природних систем, включаючи глобальні геохімічні поля океану чи
                            атмосфери,  не  володіє  абсолютною  стійкістю  до  техногенезу,
                            незважаючи  навіть  на  великий  запас  буферності.  Н.М.Солнцева
                            (1977)  виділяє  три  основні  групи  чинників,  які  контролюють
                            стійкість  ландшафтних  систем:  1)  фактори,  що  контролюють
                            інтенсивність  виносу  і  розсіяння  продуктів  техногенезу  (кількість
                            опадів,  швидкість  вітру,  гіпсометричний  рівень  структурної
                            одиниці,  механічний  склад  тощо);  2)  фактори,  що  контролюють
                            інтенсивність  метаболізму  продуктів  техногенезу  (сума  сонячної
                            радіації,  кількість  ультрафіолетового  опромінення,    швидкість
                            розкладання  органічних  речовин,  інтенсивність  фотохімічних
                            реакцій тощо); 3) фактори, що контролюють закріплення продуктів
                            техногенезу (тумани, штилі, pH, Eh, фонові концентрації елементів
                            тощо).
                               Процеси  техногенезу  можуть  призводити  як  до  вилучення
                            речовини  з  геохімічних  систем  (із  зміною  системи  зв’язків  чи  без
                            зміни), так і  до забруднення, тобто привнесення  хімічно-активних
                            (токсичних та нетоксичних) та хімічно-інертних речовин в систему.
                            Найчастіше саме забруднення викликає найбільшу стурбованість і є
                            основним  об’єктом  досліджень  при  екологічних  оцінках.
                            М.А.Глазовська  запропонувала  вважати  незабрудненими  такі
                            біокосні  системи,  в  яких  коливання  концентрації  і  баланс  форм
                            знаходження    техногенних    речовин   не   порушують     газові,
                            концентраційні та окислювально-відновні функції живої речовини,
                            не  викликають  порушення  біогеохімічних  харчових  ланцюгів,
                            кількості  і  якості  біологічної  продукції,  не  знижують  її  генетичне
                            різноманіття.

                                                4.2. Використання ресурсів.
                               Будь-яка  діяльність  людини,  і  в  першу  черга  виробнича,
                            пов’язана з використанням ресурсів - матеріальних, енергетичних,
                            інформаційних - з природного середовища вилучаються речовина та
                            енергія,   використовуються      (прямо    чи    опосередковано,
                            безпосередньо  чи  в  зміненому  вигляді)  в  процесі  виробництва
















                                                           54
   49   50   51   52   53   54   55   56   57   58   59