Page 49 - 6888

між рядами снігоутримувальних споруд, крутизни схилу і характеру
його поверхні.
Опорну поверхню снігоутримувальної споруди слід
розташовувати перпендикулярно до поверхні схилу або відхиляти
вниз за схилом до 15° від перпендикуляра до схилу. Опорну
поверхню з сіток допускається відхиляти до 30°.
Споруди слід проектувати з урахуванням ваги снігової призми
між її поверхнею і поверхнею, перпендикулярною до горизонту (в
окремих випадках – до схилу).
Терасування схилів застосовують як самостійний засіб для
запобігання лавин, як правило, на менш крутих ділянках зон
зародження з кутом нахилу схилу 30°. На більш крутих схилах
тераси застосовують як допоміжний засіб посадку дерев між рядами
снігоутримувальних терас. Ширину полиць терас призначають у
межах від 1,5 до 1,8 розрахункової висоти снігового покриву
(більше значення для сипкого снігу). Відстань щодо горизонталі
між терасами (від верхньої брівки нижньої тераси до нижньої
брівки верхньої) призначають не більше ширини тераси.
Забудову схилу лавинопопереджувальними спорудами слід
супроводжувати заходами агролісомеліорації з посадкою
швидкорослих дерев в зонах зародження лавин в межах природного
розповсюдження лісової рослинності в даній місцевості.
На схилах з нестійкими ґрунтами слід застосовувати підвісні
снігоутримувальні споруди, розташовуючи кріплення анкерів в
міцних корінних породах вище за лінію відриву лавин.
На ділянках, де значна кількість снігу приноситься в зону
виникнення лавин із зворотного навітряного схилу або плато, до
системи лавинозатримувальних споруд добудовуються
снігозатримувальні і снігорегулювальні споруди – сніговидувальні
загорожі та кольктафелі.
Снігозатримувальні загорожі слід встановлювати на
навітряному схилі або плато безперервними рядами
перпендикулярно до основного напрямку снігового перенесення.
Просвітність щитів загорож повинна складати від 0,4 до 0,45, а
відстань від нижнього краю загорожі до поверхні схилу – не більше
0,2 висоти. Висоту загорожі і число рядів визначають залежно від

49