Page 38 - 6875

1934 р. фактично закінчився період золотого стандарту; проведено
девальвацію долара

6.2. Етапи формування центрального органу грошово-кредитної системи США
Першим закладом, який виконує функції центрального банку США був Перший банк
Сполучених Штатів, створений Гамілтоном у 1791 р. Його повноваження не були
продовжені у 1811 р.
У 1816 р. був утворений Другий Банк Сполучених Штатів, його повноваження не
були продовжені у 1836 після того, як він став об'єктом критики з боку президента Ендрю
Джексона.
З 1837 по 1862 рр., в Еру вільних банків, центрального банку формально не існувало.
З 1863 до 1913 рр. у США за відповідним законом діяла система національних банків. Серія
банківських панік — у 1873, 1893 і 1907-м роках створила серйозний попит на створення
централізованої банківської системи.
Головним імпульсом до створення третього центрального банку стала криза 1907 р.
У 1908 році Конгрес США ухвалив акт Олдріча-Вріланда, за яким створювалася Національна
монетарна комісія з метою досліджувати можливі варіанти грошової і банківської
реформи. Пропозиції комісії декілька разів відкидалися Конгресом. Варіант, створений під
час таємної зустрічі на острові Джекіл сенатора Олдріча з представниками найбільших
фінансових та промислових груп країни, пізніше став основою Акту про Федеральний
резерв.
Нельсон Олдріч, лідер республіканців сенату, заснував дві комісії: одну для глибокого
вивчення американської грошової системи, іншу (яку очолював сам Олдріч) — для вивчення
та підготовки звітів про європейські банківські системи.
Приїхавши до Європи з негативним ставленням до центральних банків, Олдріч змінив
свою думку, вивчивши німецьку банківську систему, і дійшов висновку про її переваги перед
системою випуску державних облігацій, яку Олдріч раніше вважав кращою.
Олдріч виступав за повністю приватний центральний банк з мінімальним втручанням
держави, але пішов на поступку в тому, що держава повинна бути представлена в Раді
директорів. Прогресивні Демократи воліли мати резервну систему, яка перебуває у власності
й під управлінням держави, непідконтрольну фінансовій системі Уолл-стріт. Консервативні
Демократи захищали ідею приватної, але децентралізованої резервної системи, яка через
децентралізацію виводилася би з-під контролю Уолл-стріт. Акт про Федеральний резерв,
ухвалений Конгресом 23 грудня 1913 року, відбивав думку переважно представників
Демократичної партії США; більшість республіканців виступало проти його прийняття.

6.3. Федеральна резервна система США: структура і принципи функціонування
Федеральна резервна система — головний органом держави з проведення грошово-
кредитної політики. Головними функціями Федеральної резервної системи є:
– здійснення впливу на пропозицію грошей і кредиту;
– підтримка балансу між інтересами комерційних банків та загальнонаціональними
інтересами;
– забезпечення нагляду і регулювання за діяльністю фінансових інституцій;
– забезпечення стабільності грошово-кредитної системи;
– захист кредитних прав споживачів;
– управління грошовою емісією;
– здійснення функцій банківського та фінансового представника держави;
– участь у функціонуванні системи міжнародних і внутрішніх платежів;
– усунення проблем з ліквідністю на місцевому рівні.

37