Page 49 - 6859
P. 49

Отже, технологія P2P припускає побудову мережі розподілених
                            рівноправних  вузлів  за  принципом  децентралізації.  Ця  ідея  є
                            альтернативою принципу клієнт-сервер.
                                В  файлообмінних  P2P-мережах  спочатку  було  використано
                            змішаний підхід — з наявністю виділених вузлів та серверів. Але, в
                            останні  роки  у  всіх  крупних  мережах  реалізовано  підтримку  P2P-
                            протоколів, що забезпечують автономне функціонування мережі без
                            серверів.
                                Мережа P2P — це сукупність вузлів (комп'ютерів, смартфонів
                            тощо),  що  об'єднані  в  єдину  систему  і  взаємодіють  за  допомогою
                            протоколу  P2P,  який  забезпечує  можливість  створення  і
                            функціонування мережі рівноправних вузлів.
                                Протоколом  або  набором  протоколів  визначається  логічна
                            топологія мережі, механізм під’єднання/від’єднання вузлів, а також
                            алгоритм  взаємодії  вузлів.  Вирішення  таких  завдань,  як  корекція
                            помилок, регламентація форматів повідомлень, службових запитів і
                            відгуків,  маршрутизація  в  умовах  постійного  під’єднання  і
                            від’єднання вузлів, теж визначається протоколом P2P.
                                В  моделі  стеку  мережних  протоколів  TCP/IP  протоколи  P2P
                            відносяться  до  прикладного  рівня.  Таким  чином,  P2P-мережа  є
                            накладеною  (overlay),  тобто  вона  функціонує  поверх  Інтернету  і
                            використовує існуючі транспортні протоколи TCP або UDP.
                                Клієнтська програма P2P забезпечує функціональність вузла і є
                            реалізацією P2P-протокола, який покладено в основу мережі. Клієнт
                            може  надсилати  запити  до  серверу  або  виділених  вузлів,
                            отримувати відповідь з інформацією про запитані файли, про вузли,
                            на яких ці файли знаходяться, і далі вже працювати безпосередньо з
                            вказаними    вузлами.   Останні   реалізації   клієнтів   наділено
                            можливостями обміну службовою інформацією, побудови запитів і
                            пошуку ресурсів у всій мережі без участі серверів.
                                ID  вузла  (ключ)  —  унікальний  ідентифікатор  вузла,  який
                            обчислюється за допомогою хеш-функції з IP-адреси та додаткової
                            інформації (імені комп'ютера, MAC-адреси мережної карти тощо) і
                            привласнюється при реєстрації вузла в мережі P2P.
                                ID  ресурсу  —  унікальний  ідентифікатор  файлу  або  іншого
                            ресурсу,  який  обчислюється  за  допомогою  хеш-функції  з  імені
                            файлу та його вмісту.
                                Протоколами  забезпечується  рівномірний  розподіл  ключів
                            ресурсів  разом  з  ідентифікаторами вузлів,  що  опублікували  даний
                            ресурс,  по  всіх  зареєстрованих  в  мережі  вузлах  (або  по  певних
                            виділених  вузлах  чи  серверах).  Завдання  пошуку  (lookup)  ресурсу
                            зводиться  до  знаходження  ID  вузла,  на  якому  зберігається  ключ
                            ресурсу.
                                                            48
   44   45   46   47   48   49   50   51   52   53   54