Page 56 - 6840

Якщо на осі абсцис відкласти інтервали віку особин, а на осі
ординат відповідно число (відсоток) особин, що вижили на початку
кожного вікового періоду із 1000 новонароджених, то отримаємо на
графіку криву виживання. Вона свідчитиме про те, на яких вікових

стадіях той чи інший вид найбільше піддається негативному впливу
несприятливих факторів.
Важливою для існування популяції є здатність особин до

виживання як на ранньому періоді життя, так і в несприятливому
середовищі.
Виживання
Виживання – це збереження особин популяції, що дорівнює

різниці між одиницею і кількістю особин, які загинули.
Характер смертності популяції різних видів визначається
величиною загибелі особин на різних фазах її розвитку, тобто

відмирання особин на різних вікових етапах.
Вплив несприятливих абіотичних факторів середовища, дія
паразитів, хижаків, а також генетична і фізіологічна повноцінність

на різних етапах життєвого циклу кожного покоління особин
проявляється з різною силою.
Відомі чотири типи виживання організмів. Перший тип

відображає смертність організмів, що живуть в оптимальних
умовах. Це ідеальний варіант, коли всі особини доживають до
граничного фізіологічного віку, а потім протягом короткого строку
вмирають.

Залежність характеризує крива, що спочатку тягнеться
паралельно горизонтальній осі, а потім раптово падає вниз. У
природі такий хід смертності невластивий жодному виду.

Наближення до нього спостерігається у великих ссавців з високою
здатністю молодняку до виживання.
Другий тип визначається підвищеною загибеллю особин у
ранній період життя. Дорослі форми витриваліші і більш захищені.

Цей варіант найчастіше зустрічається у природі. Крива смертності в
таких популяціях різко падає до горизонталі вже на початку, її
нахил відображає швидкість загибелі особин.

Такий характер смертності властивий рибам, молюскам,
ракоподібним, черепахам, багатьом комахам, деревам.
Третій тип характеризується різким підвищенням смертності

дорослих і, особливо, старих особин. Популяція характеризується

56