Page 48 - 6822

ІНФРАЧЕРВОНА СПЕКТРОСКОПІЯ

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА N8
Визначення монооксиду вуглецю у відпрацьованих газах
автомобілів методом інфрачервоної спектроскопії

Мета роботи: ознайомлення та вивчення методики
визначення процентного вмісту монооксиду вуглецю у
відпрацьованих газах автомобілів з двигунами внутрішнього
згорання

Основні теоретичні положення
У 1800 р. англійський астроном Уільям Гершель,
проводячи дослідження сонячного світла, виявив невидимі для
людського ока випромінювання, що отримало назву
інфрачервоного. Подальші дослідження показали, що інфрачервоне
випромінювання відбивається і заломлюється за тими ж законами,
що і видимі промені. У 1846-1848 рр. дослідами з інтерференцією
,дифракцією і поляризацією інфрачервоного випромінювання було
доведено, що воно відрізняється від видимого тільки довжиною
хвилі.
Інфрачервоне випромінювання (ІЧВ),як і будь-яке
випромінювання, що має електромагнітну природу,
характеризується довжиною хвилі , частотою коливань  і
швидкістю розповсюдження . Ці параметри зв'язані між собою
співвідношеннями:
c 
  ;   ,
 
де с - 30 000 км/с - швидкість світла в пустоті;
1
  - період коливання.

На практиці досить часто вживають хвильове число 1

(що називають також частотою), що вимірюється в зворотніх

48