Page 37 - 6812

зменшення дози випромінювання на персонал:
а) за рахунок поглинання захисними матеріалами;
б) за рахунок збільшенні віддалі до джерела;
а) за рахунок зменшення часу опромінення.
Для захисту від іонізуючого випромінювання
застосовують засоби стаціонарні (стіни, перекриття, двері
тощо) і переоувні (захисні кожухи рентгенівських трубок,
захисні екрани, ширми, контейнери тощо).
Захисні засоби виготовляють з різних матеріалів
(свинець, .залізо, бетон, збіднений уран, вольфрам, свинцеве
скло).
При розрахунках товщини захисту слід враховувати
енергетичний спектр випромінювання, його інтенсивність,
віддаль від джерел до людей, час роботи з випромінюванням,
категорію опромінюваних осіб і призначення приміщень. При
цьому виходять з гранично допустимої дози 0,02 Зв в рік (2 бер
в рік) для працівників категорії А, що відповідає потужності
експозиційної дози 11 мкЗв/год (при 36 - годинному робочому
тижні). Проектна потужність експозиційної дози
рентгенівського і -випромінювання при розрахунку захисту
прийнята рівною Р 0=5,5 мкЗв/год (550 мкбер/год), або
50 мкЗв
P  5 . 5  , якщо відомий час роботи t установок на
t год
протязі тижня в годинах.
Є декілька методів розрахунку захисту.
Перший метод – розрахунок захисту за кратністю
послаблення. Якщр відома ПЕД радіоактивного джерела, то
використовують монограми для визначення товщини захисту
від -випромінювання, одержані експериментальним і
теоретичним шляхом для широких пучків випромінювания.
Для цього спочатку визначають кратність послаблення:
P
K  , (2.23)
P 0

37