Page 160 - 6794

відношення висоти деталі Нп до її довжини Ап і відношення кутового радіуса /у„

до ширини деталі Вп. Залежно від їхніх значень виконуються чотири типи

коробчастих деталей І - IV (табл. 4.11).

Кількість операцій витягування для деталей типу І визначається за сумарним

коефіцієнтом витягування т 0 де Бо- повна площа її поверхні (з урахуванням

припуску).

Далі визначають допоміжну величину Оу = 1.13^7^ обчислюють

відносну величину у — 100 і знаходять кількість операцій п витягування з умови
Ну

т 1 т 2 т3...т и_, т п т И+1 <тс<тх т2 т З...т п, (4,31)

де т ь т 2, т 3... т п - коефіцієнти витягування для даного матеріалу і відношення

— 1 0 0 .

Таблиця 4.11 - Критерії для визначення типу високої коробчастої деталі

Відносна висота Умовні радіуси

V , Великі Менші

А г у п > 0 Л ^ / / п В п Гуп < 0 , 1^1 н пв п

Короткі деталі — — > 0 ,4 Тип І Тип II
А

Довгі деталі < 0 ,4 Тип III Тип IV
А

Потім визначають форму і розміри заготовки, яка для коротких деталей (тип

І і II, див. табл. 4.11) являє собою еліпс. Відстань між його фокусами

С0 = 4 а£-і Вп-\ , (4.32)

де і ВЬ_! - довжина і ширина еліпса, розміри якого відповідають умові

рівності ступенів формозміни за периметром деталі. Точне обчислення розмірів
цього еліпса дуже складне, оскільки пов'язане з розвязком рівнянь високих