Page 5 - 6790

1. ПРЕДМЕТ «РАДІАЦІЙНА ЕКОЛОГІЯ»

Радіаційна екологія або радіоекологія – це наука, що вивчає особливості існування
живих організмів та їх спільнот в умовах наявності природних радіонуклідів або
техногенного радіоактивного забруднення. Існують два важливих напрямки в радіоекології –
вивчення поведінки радіонуклідів в екосистемах та їх компонентах (ґрунті, рослинному шарі,
спільноті тварин) та дії іонізуючого випромінювання на біоту та людину.
Радіоекологія сформувалась до середини 50-х років ХХ століття у зв’язку із
забрудненням оточуючого середовища в результаті ядерних випробувань, відходів атомної
промисловості, аварій на атомних електростанціях і ядерних установках.
Основою становлення всієї ядерної фізики і техніки послужило відкриття
радіоактивності в 1896 році. До 1910 в Україні дослідження радіоактивності проводились у
фізичних лабораторіях інститутів та університетів. В 1910 році при Одеському відділенні
Російського технічного товариства для дослідження мінералів, які містили радій, уран і торій,
та вивчення радіоактивності як у науковому, так і в практичному плані була створена перша в
Росії радіологічна лабораторія. Її основна діяльність була спрямована на вивчення
радіоактивності природних вод, мулу та грядей лиманів, розташованих навколо Одеси, а
також радіоактивності мінералів, отриманих із різних регіонів Росії. На базі радіологічної
лабораторії в 1924 р. створюється радіологічний інститут, який на даний час реорганізований
у фізико-хімічний інститут НАН України.
Початком розвитку фундаментальних ядерних досліджень в Україні можна вважати 30
жовтня 1928р. – день створення Українського фізико-технічного інституту – нині
Національний науковий центр «Харківський фізико-технічний інститут». Важливим етапом
науково-практичної діяльності у сфері ядерної фізики був запуск експериментального
ядерного реактора в Київському інституті ядерних досліджень в 1960 р.
Аварія на другому блоці Three Mile Island у США, яка відбулась 28 березня 1979 року,
а потім і аварія на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року істотним чином змінили
відношення до досліджень у цій галузі, а також до використання атомної енергії в мирних
цілях. Приховання інформації, яке практикувалось у перший час після аварії, а іноді й пряма
дезінформація про наслідки аварії, породила в широких шарах громадськості недовіру до
повідомлень офіційних відомств. Практично така ж ситуація повторилася з інформацією про
результати аварії на АЕС «Фукусіма-Даїчі» у березні 2011 р.
Таким чином, в Україні, з одного боку, були розпочаті піонерні роботи в області
радіоактивності та ядерних досліджень, а з другого – відбулась найбільша техногенна
катастрофа при використанні ядерної енергії в мирних цілях. Усе це обумовило неоднозначне
відношення до використання радіаційно-небезпечних технологій у народному господарстві
не тільки у громадської спільноти, але й серед фахівців.
Не дивлячись на величезну роботу, виконану в галузі досліджень радіоекологічного
стану території України, її результати носять розрізнений характер і в більшості своїй мають
яскраво виражену спрямованість, пов’язану з аварією на Чарнобильській АЕС. Не
заперечуючи важливості та своєчасності цих досліджень, слід відмітити, що багато інших не
менш важливих радіоекологічних проблем не були детально вивчені.
Цей недолік у певній мірі ліквідовано виданням монографії «Радіоекологія
України».Автором монографії є відомий учений, професор Харківського Національного
економічного університету Григорій Дмитрович Коваленко. Монографію видано в Харкові у
2013 р. на російській мові.
Мета зазначеної книжки – проаналізувати на основі експериментальних даних
радіоекологічний стан оточуючого природного середовища, виділити основні джерела
радіоактивного забруднення території, визначити ступінь їх впливу та оцінити дозові

5