Page 40 - 6774

відносини найму (оренди) транспортних засобів (ст.ст. 798—805), зберігання

автотранспортних засобів (ст. 977). Цивільне законодавство передбачає

відповідальність перевізників за невиконання зобов’язань.

Серед актів транспортного законодавства виділяється Закон України “Про

транспорт” від 10.11 1994 року (із наступними змінами і доповненнями), який

визначає правові, економічні, організаційні та соціальні основи діяльності,

загальні для всіх видів транспорту в Україні.

Далі необхідно відокремити Закони України, які регулюють окремі

підгалузі транспорту. Так, важливим джерелом автотранспортного права є

Закон України “Про автомобільний транспорт” від 05.04.2001 р., який

визначає засади діяльності автотранспортних підприємств, порядок здійснення

господарювання на автотранспорті, вимоги до перевізників, до договорів на

перевезення тощо.

30 червня 1993 року Верховною Радою України прийнятий Закон України

“Про дорожній рух” (із наступними змінами і доповненнями), який визначає

правові та соціальні основи, регулює суспільні відносини у сфері дорожнього

руху та його безпеки, визначає права, обов’язки і відповідальність суб’єктів —

учасників дорожнього руху, органів державної виконавчої влади, об’єднань

підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і

господарювання.

Серед законів, які регулюють окремі аспекти транспортної діяльності

доцільно виділити Закон України “Про Державну спеціальну службу

транспорту” від 05.02.2004, № 1449-ІV і Закон України “Про транспортно-

експедиторську діяльність” від 01.07.2004 р. № 1955-ІV.

До окремої групи Законів України як джерел транспортного права

належить законодавство інших галузей права, яке поряд з іншими питаннями

регулює також транспортну діяльність.

Окрім законів, джерелами транспортного права є певні підзаконні

нормативно-правові акти. Це — Укази Президента України, постанови

Кабінету Міністрів України, документи національного банку України, накази