Page 6 - 6773

Використання цих методів дозволяє вирішувати наступні
завдання:
1. Визначати положення і спостерігати за просуванням
ВНК і ГНК в процесі витіснення нафти з пласта;
2. Контролювати переміщення фронту нагнітальних вод
по пласту;
3. Оцінювати коефіцієнти поточної і кінцевої
нафтонасиченості та нафтовіддачі пластів;
4. Вивчати віддачу і прийомистість (здатність пласта
приймати воду, що закачується) свердловин;
5. Встановлювати залягання флюїдів в стовбурі
свердловини;
6. Виявляти місця надходження в свердловину вод і
перетікань нафти і води в затрубному просторі;
7. Оцінювати технічний стан експлуатаційних і
нагнітальних свердловин;
8. Вивчати режим роботи технологічного устаткування
експлуатаційних свердловин;
9. Уточнювати геологічну будову і запаси нафти.
До кінця 40-х років XX століття ВНК вивчався
переважно за даними електрокаротажу. Це, природно,
накладало свої обмеження: дослідження проводилися тільки в
необсаджених свердловинах, отже, геологи отримували
інформацію про початкове положення ВНК, початковий
контур нафтоносності, інтервали перфорації. Переміщення
внутрішнього контуру нафтоносності можна було
прослідкувати тільки по появі води в експлуатаційних
свердловинах.
У 50-х роках XX століття з впровадженням
радіоактивного каротажу з’явилася реальна можливість
створювати способи розділення нафтоносних і водоносних
колекторів в обсаджених свердловинах. Проте результати цих
методів достовірні тільки в тому випадку, якщо встановлено,
що вода не надходить в свердловину з інших пластів
внаслідок порушення колони або тампонажу свердловин. При
контролі за розробкою основною являється відмінність по
нейтронних властивостях мінералізованої води пласта.
Найбільш сприятливі умови існують на місцях з
мінералізацією води пласта більше 100 г/л. Гірше – при

5