Page 29 - 6759

повітрі, а в умовах підвищеного тиску ці гази стають
сильними наркотиками. Так, за високої температури повітря
розширюються судини шкіри, посилюється потовиділення,
частішає дихання, що прискорює проникнення шкідливих
речовин в організмі людини.
За ступенем впливу на організм людини шкідливі
речовини поділяються на класи: 1 - надзвичайно небезпечні,
2 - високонебезпечні, З - помірно небезпечні, 4 -
малонебезпечні.
За ГОСТ 12.1.005-88 встановлені гранично допустимі
концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони
3
виробничих приміщень (ГДК, мг/ м ).
До шкідливих речовин у повітрі приміщень можна
віднести: карбон(ІІ) оксид (СО), амоніак (NНз), сірководень
(H 2S), сульфур(ІV) оксид (SО 2), формальдегід, пил,
мікроорганізми.
Карбон (ІІ) оксид (СО) не має кольору й запаху,
утворюється в результаті неповного згоряння, кам'яного
вугілля, природного газу, деревини, нафти, бензину - один
автомобіль викидає в повітря близько 3,65 кг СО за добу.
Нітроген оксиди, що в 10 разів небезпечніші для
людини, ніж СО, викидаються в повітря у районах хімічних
заводів - переважно підприємствами, які виробляють азотну
кислоту й нітрати, анілінові барвники, целулоїд, віскозний
шовк, а також паливними агрегатами ТЕС і ТЕЦ,
металургійними заводами й спричинюють утворення
кислотних дощів. Вони порушують обмін речовин у рослин і
погіршують їхні кормові якості. ГДК в атмосфері населених
3
пунктів становить 0,6 мг/м , у повітрі робочої зони - 2,0 мг/м
Амоніак (NНз), що застосовується для виробництва,
зокрема азотної кислоти, подразнює дихальні шляхи людей і
тварин, виявляє токсичний ефект при поглинанні рослинами.
Сульфур (IV) оксид (SО 2) або сірчистий газ виділяється
під час згоряння палива з домішкою сірки (вугілля, нафта) на

29