Page 14 - 6759

посудину з дослідним розчином два електроди - електрод
вимірювальний (індикаторний) i електрод порівняння
(стандартний), відносно якого вимірюють потенціал
електрода; вимірювання.
Калібрування ioномipiв проводять за буферними
розчинами. Властивості деяких розчинів зберігати постійну
+
концентрацію катіонів Н при розведені, а також при
додаванні до них певної кількості сильних кислот або лугів
називають буферною дією.
Розчини, що проявляють буферну дію, називають
буферними розчинами. Буферні розчини являють собою
суміш розчину кислоти з її сіллю або слабкого гідроксиду i
його солі.
Наприклад, амонійний буфер - розчин гідрату аміаку i
хлориду амонію:
NH 3 H 2O+NH 4C1 (pH 9,2).
Ацетатний буфер - розчин оцтової кислоти i ацетату
натрію:
CH 3COOH+CH 3COONa (pH 4,7).

Дія буферних розчинів полягає в тому, що іони або
+
-
молекули буфера зв’язують іони Н або ОН введених у них
кислот або лугів з утворенням слабких електролітів.
Наприклад, якщо до ацетатного буферного розчину
СН 3СООН + CH 3COONa додати соляну кислоту, то
відбудеться реакція:
CH 3COONa + HC1 = СН 3СООН + NaCl
-
+
СН 3СОО + Н = СН 3СООН.
+
-
СН 3СОО - ioни взаємодіють із катіонами Н соляної
кислоти, утворюючи молекули оцтової кислоти СН 3СООН.
Дисоціація СН 3СООН мала, а від додавання HCI вона ще
зменшується. Концентрація СН 3СООН збільшиться. Тому від
додавання до буферного розчину сильної кислоти
+
концентрація катіонів Н в розчині практично не зміниться i
відповідно не зменшиться pН розчину.

14