Page 92 - 6756

спорудження свердловини. У такому приводі реалізують
наступні процеси: перетворення енергії з одного виду в інший;
трансформація кінематичних параметрів механічного руху;
додавання енергії, яка постачається кількома двигунами, що
працюють на спільне навантаження; розподіл енергії поміж
кількома споживачами, які живляться від одного джерела;
передача енергії від джерела до споживача; пристосування
характеристик двигунів до потреб споживачів.
Головні приводи бурових установок оснащуються
первинними двигунами внутрішнього згоряння або електро-
двигунами. До складу головних приводів входять механічні,
гідродинамічні, гідрооб ємні та електромашинні передачі в
різних комбінаціях, обов язковим елементом яких є механічні
передачі.
В залежності від кількості споживачів, головні приводи
можуть мати індивідуальну, групову або змішану компоновку.
З урахуванням специфіки умов експлуатації сучасні серійні
бурові установки можуть оснащуватись дизельмеханічним (Д),
дизельгідравлічним з гідродинамічними передачами (ДГ),
дизельним з електричними передачами (ДЕ), електричним з
двигунами змінного струму (Е), електричним з двигунами
постійного струму (ЕП), електричним (ЕР) або
дизельелектричним (ДЕР) регульованим з тиристорними
перетворювачами головним приводом.
Із вказаних вище, приводи типу Д, ДГ, ДЕ і ДЕР є
автономними, в них повний цикл енергоперетворень (від
хімічної енергії палива до механічної) здійснюється
безпосередньо на буровій, решта приводів відносяться до
неавтономних, з енергопостачанням від зовнішнього джерела
(найчастіше – від електричної мережі ).
Режим роботи привода визначається частотою змін
моменту навантаження в часі і тривалістю періодів роботи при
певному навантаженні. Розрізняють режими холостого ходу і
роботи з навантаженням, останній характеризується частими
змінами моменту навантаження від нульового до

92