Page 136 - 6753

енергоблоки потужністю 150 – 300 МВт, при цьому тільки

Слав’янська ТЕС має блок потужністю 800 МВт, а Добротвірська -
два енергоблоки по 150 МВТ, та п’ять котлів ТП-10, які працюють за
схемою перехресних зв’язків, і дві турбіни ВК-100-6 з окремими

генераторами.

Більшість теплових електростанцій побудовані в середині
минулого століття, у зв’язку з чим їх основне обладнання потребує

термінової модернізації та заміни. Атомні електростанції(АЕС)
відносно новіші і були збудовані та введені в експлуатацію дещо

пізніше. Зокрема, блок №6 Запорізької АЕС введено в експлуатацію у
1995р., а енергоблоки №2 Хмельницької АЕС та № 4 Рівненської

АЕС здані в експлуатацію у 2004 році [102]. В тій же роботі приведена
характеристика потужностей ГЕС, окремі блоки яких мають

потужність до 100 МВт, а з 15 блоків АЕС 13 мають потужність до
1000 МВт, решта – 400 і 415 МВТ.

Відносно велика потужність, порівняно з іншими, енергоблоків
АЕС, яка обумовлює інерційність їхньої роботи, а отже режимів

експлуатації таких енергоблоків. Проектне призначення таких блоків
– працювати у стаціонарних режимах, тобто при постійній

потужності, близькій до номінальної, при якій економічні показники
обладнання найкращі. АЕС можуть працювати тривалий час і не на

повній потужності, але при цьому значно погіршуються їх економічні
показники через зростання питомих витрат на одиницю виробленої

електроенергії, в якості якої прийнято - кіловат-година (кВт·год).
Електрична енергія, як результат роботи електроенергетичної

галузі, відрізняється від інших енергоносіїв тим, що її не можна
накопичувати у певних сховищах, як наприклад - природний газ, а

вироблена кількість електричної енергії в будь який момент часу,
одразу ж повинна бути спожита.

Часта зміна потужностей енергоблоків АЕС, яка не передбачена
проектом, приводить до прискореного зношення технологічного

обладнання, збільшення експлуатаційних і ремонтних витрат, і як

результат - збільшення ймовірності їх виходу з ладу. В результаті

136