Page 65 - 6747

63
де N i і N o - кількість імпульсів з лічильників та робочого еталону

відповідно; S i і S o - ціна імпульсу вихідного імпульсного сигналу лічильників
3
та робочого еталону відповідно, м .

З врахуванням цього формула (5.1) прийме вигляд

 N i S i P i Т о 
      1  100 % (5.7)
i
 N o S o P o Т i 
Лічильник вважають таким, що відповідає вимогам ТУ або державного

стандарту, якщо:

- у процесі приймально-здавальних випробувань основна відносна

похибка лічильника з урахуванням коефіцієнту запасу точності не перевищує

границь допустимих значень;

- у процесі інших випробувань основна відносна похибка лічильника не

перевищує границь допустимих значень.

Перевірку зміни відносної похибки лічильника за витрат Q mіn (або 0,05

Q max) та 0,4 Q max, спричиненої зміною температури вимірюваного середовища

0
на 15 С від нормальної, можна проводити двома методами.

Перший метод полягає в іммітації вязкості мастила лічильника за даної

витрати. Для цього визначають відносну похибку лічильника за нормальних

умов. Потім підшипники лічильників промивають і заливають мастило або

суміш мастил з вязкістю, що відповідає вязкості мастила, які застосовують в

лічильнику згідно експлуатаційної документації, за температури випробувань.

Знову проводять визначення відносної похибки лічильника. Цей метод

застосовують із урахуванням конструктивних властивостей підшипників.

Другий метод полягає у випробуванні лічильника за реальних значень

температур.

Якщо зміна відносної похибки не перевищує 1/2 максимально

допустимих значень, то лічильник вважають таким, що відповідає вимозі 5.1.13

цього стандарту.

Перевірку лічильника на зміну похибки від його робочого положення

проводять визначенням похибки лічильника в усіх положеннях у діапазоні всіх

витрат за однакових умов.