Page 37 - 6725

Оптимальний вертикальний масштаб розрізів повинен
відрізнятися від горизонтального більш ніж у 10 разів при
горизонтальному заляганні та не більш ніжу 5 разів при
похилому заляганні шарів.
Горизонтальний масштаб може відповідати - масштабу
інженерно-геологічної карти або топографічного плану, або
застосовуються суміжні масштаби.
На розрізах мають бути показані гірничі виробки, їх
номери, відмітки гирла, місця відбору проб грунтів і води,
проведення польових випробувань грунтів, літологічний склад
і стан грунтів, межі інженерно-геологічних елементів та їх
номери, графіки статичного та динамічного зондування,
результати геофізичних досліджень та фільтраційних
випробувань грунтів.
Необхідно, щоб розміри аркушів забезпечували
зручність використання й брошурування. Як правило,
використовуються формати АЗ, А4 з «альбомним» або
«книжним» розташуванням.
Порядок побудови інженерно-геологічних розрізів.
При побудові інженерно-геологічного розрізу слід
дотримуватися наступних кроків (приклад побудови наведено
на схемі у Додатку 6):
1. Обираються масштаби, найбільш зручні для
зображення розрізу. Масштаби (вертикальний та
горизонтальний) вказуються над розрізом, після назви розрізу
(рис. 7.1).
2. Розрізи з лівої сторони обмежуються шкалою
вертикального масштабу, за величину основи якого
приймається 10 мм. Допускається обмежувати розріз шкалами
з двох боків. Ширина шкали має дорівнювати 2 мм. Основа
вертикальної шкали спирається на горизонтальні графи, в
яких вказуються номери виробок, абсолютні відмітки гирл 1
відстані між ними. Товщина горизонтальних рядків 1 см (рис.
7.1).

36