Page 84 - 6719

відрізняється від середнього арифметичного більше ніж на 10 %, всі результати

випробування відхиляють, і визначення міцності повторюють.

Величина зчеплення цементного каменю з металом визначається на

розривній машині шляхом фіксації зусилля відриву металічних стержнів

діаметром 10 мм від тіла зразка. При виготовленні зразків для визначення

зчеплення з металом форму наповнювали цементним розчином. Перед

наповненням цементним розчином у формах розміщали металічні стержні, які

встановлювали на однакову глибину. Враховуючи, що площа контакту

механічних стержнів і цементного каменю для випробувальних зразків є

однаковою, для визначення ефективності магнітної активації тампонажного

розчину достатньо порівняти значення зусиль відриву для оброблених та

необроблених зразків.

Ефективність магнітної обробки тампонажного розчину або його

складових визначається за формулою

A  A
E  0 к  100 %, (1)
A
0
де A - міцність на згин, стиск або зчеплення з металом для обробленого зразка;
0

A - міцність на згин або зчеплення з металом для контрольного (необробленого)
к
зразка.

Міцність окремого зразка на згин визначають за формулою

1,5F l

R  зг , МПа (2)
зг 3
b
де F - зусилля руйнування зразка на згин, H;
зг

b- розмір сторони квадратного перерізу зразка-балочки (b=40 мм);
l - відстань між осями опор розривної машини, l =100 мм.

Міцність на стиск окремої половинки зразка-балочки розраховують

відповідно до співвідношення