Page 20 - 6663

20

визначити в межах досліджуваної площі ділянки з найбільш глибоким і

найбільш високим заляганням підземних вод, дозволяє правильно

розташовувати призначені для захоплення підземних вод дренажні канави. Для

характеристики напірних водоносних горизонтів будують карти гідроізоп´єз,

що ілюструють рельєф поверхні їх напору (п´єзометричної поверхні). При їх

побудові використовуються дані з оцінки сталого рівня води в свердловинах,

що розкривають напірний водоносний горизонт. У ряді випадків можуть бути

корисні карти гідроізобат, що ілюструють глибину залягання дзеркала

підземних вод від поверхні землі. Необхідні для побудови карт гідроізогіпс,

гідроізоп´єз, гідроізобат дані про стан поверхні підземних вод (напірних і

безнапірних) повинні бути отримані одночасно, тобто протягом одного дня.

Підземні води зазвичай представляють собою потік, який рухається від

області живлення до області дренування, переважно до річок, озер та інших

поверхневих водотоків. Найбільш висока точка дзеркала грунтових вод між

об'єктами, які дренуються, називається вододілом ґрунтових вод, який зазвичай

не збігається з топографічним вододілом. Точне уявлення про напрямок руху

підземних вод можна отримати за картами гідроізогіпс (гідроізоп´єз). Лінії, що

характеризують цей напрямок, являють собою перпендикуляр до гідроізогіпс
(гідроізоп´єз).

При відсутності карти гідроізогіпс (гідроізоп´єз) напрямок руху підземних
вод можна менш точно визначити за трьома свердловинами, розташованими по

вершинах трикутника.
Для визначення нахилу ґрунтового потоку І по карті гідроізогіпс на

площі тієї чи іншої ділянки беруть різницю між відмітками крайніх гідроізогіпс

∆Н на цій ділянці і ділять її на відстань між ними (по нормалі)∆ L.

 H
І= (3.1)
 L
Швидкість водного потоку:

v=kI (3.2)
Витрату ґрунтового потоку можна визначити за формулою: