Page 20 - 6661

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 5

Особливості наукового стилю української мови

1. Прочитайте текст і визначте, до якого функціонального стилю він належить.
Назвіть підстилі (жанри) цього стилю й визначте підстиль цього тексту. Поясніть
підкреслені терміни.

Історія екскурсійної діяльності розпочинається наприкінці XVII – на початку
XVIIІ століть, коли у школах Англії, Франції, Німеччині, Австрії та інших країнах при
вивченні окремих предметів учителі почали використовувати в роботі з учнями
пішохідні прогулянки та поїздки за межі міст. Ці найпростіші форми подорожей і
отримали назву екскурсій.
Екскурсія є невід’ємною складовою туризму. Доцільно зауважити, що у різні
часи в це поняття вкладався різний зміст. Так, на межі XІХ-ХХ століть під екскурсіями
розуміли насамперед наукові розвідки або процес накопичення певних знань про ту чи
іншу історичну пам’ятку.
Екскурсія має свої ознаки (елементи): тривалість у часі (від однієї академічної
години до однієї доби); наявність екскурсантів; наявність екскурсовода, що проводить
екскурсії; показ екскурсійних об’єктів, первинність глядацьких вражень; пересування
учасників екскурсії за укладеним маршрутом; цілеспрямованість показу об’єктів,
розповіді екскурсовода; наявність певної теми.
Екскурсійна діяльність в Україні почала розвиватись у другій половині ХХ ст.. і
була тісно пов’язана з розвитком краєзнавства, активізація якого спостерігалася у
період піднесення національно-культурного руху українського народу. Тому, на
відміну від західноєвропейських “прогулянок на природу”, екскурсії на українських
теренах мали переважно народознавче спрямування.

2. Знайдіть у наведених фрагментах ознаки наукового (понятійність,
предметність, об’єктивність, логічна послідовність, узагальненість,
однозначність, точність, лаконічність, переконливість, аналіз, синтез,
аргументація, висновки) та публіцистичного (поєднання логічності доказів,
точності висловлення наукових положень з емоційно-експресивною образністю,
використання художніх засобів) стилів. Назвіть спільні та відмінні ознаки стилю.

А) Галицько-Волинська держава, особливо після монгольського погрому, стає
центром архітектурно-будівельних робіт. Тут побудовано такі храмові будівлі, як:
церква святого Пантелеймона (друга половина ХІІІ ст.) – єдина кам’яна споруда
стародавнього Галича, що дійшла до нашого часу, і за характером будівельної техніки,
декором та деякими особливостями композиції близька до романської архітектури тих
часів, а за типом належить до характерних для давньоруської архітектури
чотиристопних хрещато-баневих церков; собор Успіня Пресвятої Богородиці (ХІІ-ХІІІ
ст.), який, на жаль, не зберігся, за винятком фундаментів, дослідження яких дають
можливість уявити його просторово-тектонічну структуру як чотиристопного, хрещато-
баневого храму з трьома, заокругленими закапелками, оточеними з трьох боків
дворівневими галереями і завершеного п’ятьма банями (за гіпотетичними
реконструкціями Я. Пастернака, Ю. Лук омського та В. Петрика). До зразків Галицької
архітектурної школи необхідно віднести також ротонду святого Пророка Іллі в Галичі
(ХІІ-ХІІІ ст.), яка є тридільною двоверхою храмовою будівлею з напівкруглим
закапелком, перекритим напівсферичним склепінням-конхою. Центральна частина –
ротонда – перекрита банею з приступами-заломами та світлим ліхтарем, що мало

19