Page 10 - 6660

Існує й інша точка зору, згідно з якою авторство терміну «фінанси»

належить французькому вченому Ж. Бодену, який у 1577 р. видав книгу «Шість

книг про республіку». Із старо-французької мови «finer» (платити, оплачувати)

цей термін перейшов в усі мови світу.

У XVI—XVII ст. у Німеччині під терміном «фінанси» розуміли хитрість,

підступність, здирництво, віроломство тощо.

Слово «фінанси» веде свій початок від середньовічної латини, саме від

слова finare - платити; похідного від finis - термін платежу. У Німеччині під

кінець середніх століть слово «Finanz» вживалося для позначення хитрості,

підступності, а стосовно до державного господарства під «Finanz» розуміли

здатність зібрати більше грошей. У той же час у Франції під finances розуміли

всі матеріальні кошти, що були у розпорядженні уряду.

Фінансова наука є порівняно новою наукою. І, хоча фінанси також старі,

як і держава, оскільки без господарства неможливо уявити ніякого суспільного

організму, наука про фінанси не відрізняється особливою старовиною

походження.

У класиків давньої Греції і Риму, таких як Ксенофонт, Арістотель,

Цицерон, є згадки і про фінанси класичного світу. Античні країни у сфері

фінансів, як і в інших сферах, досягли значних висот.

Ксенофонт (430—354 pp. до н.е.) у трактаті «Про домашнє

господарство» дав характеристику інструментарію розподілу праці (на

розумову і фізичну), товару, що має корисні властивості (споживча вартість), і

його спроможності обміну на інший товар (мінова вартість).

Арістотель (384—322 pp. до н.е.) відзначав, що гроші виступають в ролі

вимірювача при обміні, і тому їх не можна позичати (монета не може

народжувати монету), що гроші стали «загальним засобом обміну» в результаті

угоди.

12