Page 78 - 6623

но оксид вуглецю (СO), вуглеводні (переважно метан – СН , або їх су-
4
міш ∑ СН ), сірководень (Н 2 S ), оксиди сірки (SO ,SO ), сажа та ін.
2
3
При визначені вихідних параметрів розрахунку розсіювання най-
більш відповідальним, а іноді складним, є визначення потужності ви-
киду (М , г/с).
і
У разі наявності користуються паспортними чи іншими даними
заводу-виготовлювача обладнання, а при їх відсутності – експериме-
нтальними чи розрахунковими методами.
3
Так, знаючи номінальну витрату джерела викиду (V , м /с) та
1
3
концентрацію у ньому забруднюючої речовини (С , мг/м ) легко знай-
і
ти потужність викиду за формулою:
-3
М = V· С ·10 , г/с. (3.24)
і
і
Концентрація забруднюючої речовини у викиді може бути визна-
чена інструментальними чи лабораторними дослідженнями.

Якщо експериментальне визначення концентрації забруднюючої
речовини є неможливим, або ускладненим (висока температура дже-
рела викиду, або недоступна висота), то можна скористатися розра-

хунковими методами.
Так для факельних пристроїв та іншого подібного обладнання ре-
комендується користуватися наступними залежностями.

При безсажовому спалюванні газу потужність викиду забрудне-
них речовин (М , кг/год.) визначається за формулою:
і
М = K × г (3.25)
В ,
і
i
де В – витрата спалюваного газу , кг/год.;
г
K – експериментально встановлений коефіцієнт: у цьому випадку:
i
K CO = 2× - 2
10 ;
10 ;
K NO x = 3× - 3

K = 5× - 4
10
∑ CH
У разі відсутності пристроїв, що забезпечують бездимне спалю-
вання газу, значення коефіцієнта K дорівнюють:
i
K = , 0 25;
CO
10 ;
K = 2× - 3
NO x
10
K = 3× - 2
∑ CH

78