Page 5 - 6594

Отже, геоінформаційні системи:
• найбільш об’єктивно оцінюють і враховують зміни стану
довкілля, щоб запобігти катастрофічних наслідків подій
природного походження (повені, зсуви, просадки, землетруси і
т.ін.);
• дозволяють реалізувати політику управління
природоохоронною діяльністю у такий спосіб, щоб мінімально
не шкодити навколишньому природному середовищу. Для
прийняття дійсно оптимальних управлінських рішень потрібна
не просто актуальна інформація, а вона потрібна оперативно і,
що головне, у вигляді, зручному для прийняття рішень.
Величезна кількість даних, які накопичені та постійно
оновлюються у сфері екологічного моніторингу та ведення баз
даних – постійно змінних параметрів про стан довкілля на певній
території – повинна бути максимально упорядкована,
систематизована та структурована, щоб забезпечити її обробку та
подання результату у вигляді, котрий буде найбільш об’єктивним
і зручним для користувача. При цьому повинен бути врахований
досвід обробки екологічних даних, накопичений у світі. А
світовий досвід свідчить, що найкращим способом
представлення, зберігання і оброблення інформації, яка має
просторову складову (географічну прив’язку), є геоінформаційні
системи. Важливість впровадження ГІС-технологій у
природоохоронну практику підкреслюється в Законі «Про
екологічний аудит», і в Загальнодержавній програмі розвитку
водного господарства (Закон України від 17 січня 2002р. №2988-
ІІІ) та в багатьох інших державних та галузевих документах.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 2
ВИМОГИ ДО ГЕОІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ

Геоінформаційні системи повинні задовольняти
наступним вимогам:
▲ Забезпечувати комплексність моніторингу стану
компонентів довкілля та джерел їх забруднення з уніфікацією
параметрів – показників стану довкілля та географічних місць
прив’язки відбору проб.
5