Page 263 - 6583

Зі зниженням частоти (рис. 11.8 – 11.9) форма Zxy
набуває форму еліпса, а Zxx чотирилистої квітки, що вказує
на двовимірні структури. Напрямок полярних діаграм на
низьких частотах, який носить хаотичний характер,
пов’язується зі складною тектонікою.
Скаляризація імпедансу зведена до визначення
головних напрямків, головних значень еліпсів і розрахунку
ефективного імпедансу, за яким розраховувався ефективний
опір і будувалися вертикальні розрізи (рис. 11.11). При аналізі
ρef (рис. 11.11) відзначаються чотири зони підвищених
опорів: пікети 55–56, 70–81, 86–104, 116–117. Кожна із зон у
свою чергу має максимуми і мінімуми опору, що свідчить про
складну розломно-блокову будову. Слід зазначити, що в
межах цих зон збільшуються амплітудні полярні діаграми
(рис. 11.8 – 11.9). Це може бути пов’язано з концентрацією та
обтіканням індукованих у землі струмів. Фаза φef є більш
чутливим параметром порівнянно з амплітудою. У верхній
частині розрізу, починаючи з пікету 71 до 118 пікету,
спостерігається зміна фази від -250 до -600, що пов’язано із
зануренням фундаменту. У центрі профілю на пікетах 77 і 79
спостерігається пережим поля, що ймовірно характеризує
насування порід.
Так само аналізували тіпер магнітоваріаційного поля
(рис. 11.12 – 11.15). Магнітоваріаційні поля менш схильні до
впливу приповерхневих неоднорідностей, більше несуть
інформації про глибинну будову. Дійсні тіпери спрямовані від
зони підвищеної електропровідності до зони зниженої
електропровідності. У верхній частині розрізу (рис. 11.12)
дійсні тіпери мають хаотичний розподіл, пов’язаний тільки з
тектонікою.
Зі зниженням частоти (рис. 11.13) вектори починають
приймати південно-східний напрямок, який добре
узгоджується з Карпатською магнітоваріаційною аномалією
на періоді Т = 91,023 с (глибини скін-шару близько 50 км).
Відзначається інтервал між 87 і 100 пікетами, де дійсні тіпери
поводять себе не закономірно, даний інтервал на псевдорозрізі
уявного опору (рис. 11.11) відзначається зоною підвищеного
опору, що може бути пов’язано із зануренням поверхні
Мохоровичича, на більш низьких частотах (рис. 11.13) цієї

259