Page 63 - 6569

– негорючі пожежонебезпечні речовини (хлор, азотна кислота, фтористий
водень, окисел вуглецю, сірчистий ангідрид, хлорпікрин та інші термічно
нестійкі речовини, ряд зріджених і стислих газів), які не горять в умовах
нагрівання до 900 °С і концентрації кисню до 21 %, але розкладаються з
виділенням горючої пари;
– важкогорючі речовини (зріджений аміак, ціаністий водень та ін.),
здатні займатися тільки при дії джерела вогню;
– горючі речовини (акрилонітрил, амил, газоподібний аміак, гептил,
гідразин, дихлоретан, сірковуглець, тертраэтилсвинец, оксиди азоту і так далі),
здатні до самозаймання і горіння навіть після видалення джерела вогню.

Особливості виникнення і розвитку аварій на ХНО
Основними джерелами небезпеки у разі аварій на хімічно небезпечних
об'єктах (рис. 3.1) є:
– залпові викиди НХР в атмосферу з наступним зараженням повітря,
місцевості і вододжерел;
– скидання НХР у водоймища;
– «хімічна» пожежа зі вступом НХР і продуктів їхнього горіння в
довкілля;
– вибухи НХР, сировини для їхнього отримання або початкових
продуктів;
– утворення зон задимлення з наступним осадженням НХР, у вигляді
«плям» по сліду поширення хмари зараженого повітря, сублімацією і
міграцією.

Рисунок 3.1 - Схема формування уражувальних чинників при аварії на хімічно
небезпечному об'єкті.
Уражувальні чинники: 1. залповий викид НХР в атмосферу; 2. скидання
НХР у водоймища; 3. «хімічна» пожежа; 4. вибух НХР; 5. зони задимлення з
осадженням НХР і їхнього сублімацією.

62