Page 32 - 6568

фізичні та агрохімічні властивості: щільність складення (об'ємна маса) - не
3
більше 1,5 г/см ; вміст гумусу - не менше 2 % у сільськогосподарському
освоєнні та 1,0 % у лісовому; вміст водорозчинних сульфатів натрію і магнію
- не більше 5 %, хлоридів - не більше 0,01 %, рН - 6-8.
Вибираючи культури для вирощування на рекультивованих землях,
необхідно передусім орієнтуватися на рослинність, яка росла на території
родовища або росте на відпрацьованих відвалах і сусідніх староорних
землях. У тих випадках, коли на території відпрацьованих відвалів
розкривних порід можливе осідання, у перші роки не можна висівати
багаторічні трави, а доцільніше замінювати їх однорічними бобово-
злаковими сумішками.
Важлива практична мета біологічної рекультивації - скорочення
розриву між початком відчуження земель і їх наступним використанням,
чого, на жаль, не дотримуються гірничо-видобувні підприємства.
Тривалість рекультивації може сягати 10-15 років і більше. Адже цей
цикл закінчується лише тоді, коли гумусу в новоствореному шарі буде на
рівні сусідніх староорних земель.
Під час відновлення земель треба враховувати, що без належного
догляду рекультивовані землі може знищити ерозія. Щоб цього не сталося
потрібно вже з самого початку біологічної рекультивації передбачити
відповідні протиерозійні заходи.
Треба пам'ятати, що відновлення порушених земель спрямоване не
тільки на їх повернення у сільськогосподарський чи лісовий фонд,
запобігання зсувів або ерозії, але й на створення екологічно збалансованої
системи, яка б становила економічну і природно-естетичну цінність.
Звичайно, у біологічній рекультивації не завжди вдається виконати усі
вимоги проекту з рекультивації або накреслені заходи. В такому випадку
треба провести коректування або визначити нові науково обґрунтовані
роботи з рекультивації земель.

Класифікація порід і ґрунтів для біологічної рекультивації.
Біологічна рекультивація земель, порушених промисловими розробками
корисних копалин, значною мірою залежить від складу і властивостей порід і
ґрунтів, фізико-географічних умов середовища і характеру подальшого
використання рекультивованих земель.
Враховуючи це, запропоновано декілька класифікацій придатності
розкривних порід і ґрунтів для біологічної рекультивації. Найбільш
поширеною є класифікація, яка подана у таблиці