Page 54 - 6547

реакцію грунтового розчину (рН водної витяжки становить
6,0 – 6,5).
Дерново-карбонатні і дернові ґрунти мають добре
виражений дерновий і слабкорозвинений підзолистий
горизонти, високий вміст гумусу, слабкокислу або нейтральну
реакцію, міцну грудкувату структуру та інші позитивні
властивості, які вказують на його високу родючість.
Лучні ґрунти мають глибокий гумусний горизонт і
порівняно високий вміст гумусу (3 – 5 %).
Болотні ґрунти на Поліссі формуються в заплавах річок,
на притерасних пониженнях, днищах балок. У профілі цих
ґрунтів виділяють такі горизонти: лісова підстилка або лучна
повсть, торфовий, глейовий і материнська порода. Основними
ознаками торфових ґрунтів є потужність торфового горизонту,
величина зольності, ступінь розкладання і гуміфікації
органічних речовин.
2 Ґрунти Лісостепу
Ґрунтовий покрив Лісостепу зони дуже різноманітний. У
структурі ґрунтового покриву значні площі займають сірі
лісові ґрунти, чорноземи опідзолені, чорноземи вилугувані,
сірі лісові і чорноземи реградовані, чорноземи типові та ін.
Сірі лісові ґрунти сформовані переважно на лесах і
лесовидннх суглинках різного механічного складу – від легких
до важких суглинків, яким характерна карбонатність. За
ступенем опідзолення і гумусованості їх поділяють на три
підтипи: ясно-сірі, сірі і темно-сірі.
Чорноземи типові мають нейтральну реакцію грунтового
розчину, високу ємкість вбирання (20 – 40 мг-екв на 100 г
ґрунту), міцну грудкувату структуру. Вміст гумусу
збільшується з півночі на південь і з заходу на схід: у
цілинних ґрунтах його 5 – 9 %, в освоєних – 3 – 5 %.
Чорноземи опідзолені поширені в основному на Правобережжі
навколо Подільського лісового масиву і в передгір’ях Карпат.
Характерною особливістю цього підтипу є глибоке вимивання
карбонатів, які «скипають» в породі на глибині 120—140 см.
Вилугувані чорноземи містять 4 – 8 % гумусу, мають слабко-
кислу, близьку до нейтральної, реакцію грунтового розчину
(рН = 6 – 6,8), вбирний комплекс на 93 – 98 % насичений
основами. Чорноземні ґрунти мають високу природну

54