Page 37 - 6540

постійна їх динаміка як в просторі і часі (переміщування границь
ареалу), так і по вмісту речовин. Тому при виявленні морфологічної
структури необхідно чітко фіксувати і тимчасовий інтервал.
Забруднення гідросфери можуть бути поділені на дві групи:
сапробні (органічні) і хімічні. Перша група відрізняється тим, що
стан водотоків оцінюється за вмістом у воді найдрібніших
мікроорганізмів та інших речовин (трофосапробні показники).
Аналогічно визначаються ареали розповсюдження в
водотоках і водоймах інших форм забруднення гідросфери:
закислення, розкислення, мінералізація солями важких металів.
Забруднення атмосфери поділяються на групи за фізичним
станом забруднюючих речовин: газоподібні та пароподібні, рідкі та
тверді. Форми забруднення добре виділяти за якісними ознаками,
що характеризують забруднюючі речовини: запилення,
загазованість чи зараження твердими або газоподібними
речовинами. Особливі форми складають рідкі забруднюючі
речовини, які надійшли в атмосферу у вигляді туману різної
дисперсності.
Характерною особливістю ареалів забруднення гідросфери і
атмосфери є їх мінливість у залежності від параметрів процесу, в
результаті якого речовини потрапили в ці компоненти, і
особливостей їх природного стану. В водотоках і водоймах ареали
можуть мати різні форми. При тій же формі забруднення
(наприклад, засолені води) ареал при русловому випуску матиме
іншу конфігурацію. Забруднюючі речовини у водоймах
розповсюджуються за іншими законами і тому ареали форм
забруднення будуть інші.
Конфігурація ареалів забруднення атмосфери залежить від
параметрів джерел викиду забруднюючих речовин (точковий,
лінійний, площинний), метеорологічних умов атмосфери і цілого
ряду інших факторів. Ареал може мати конфігурацію "факелу",
"пилогазової хмари" чи "шлейфу". В процесі тривалої дії джерела
забруднення ареал може змінювати свій напрям у відповідності з
напрямком вітру, утворюючи в кінцевому результаті зони свого
впливу і дії, конфігурація яких залежить від форми ареалів. Так,
наприклад, точкове джерело викиду утворить навколо себе зону у
вигляді концентричного кола з центром у гирлі джерела. Можливі і
інші конфігурації зон забруднення природних компонентів.
Забруднення біоценозів доцільно поділити на дві групи:
фітоценозів та зоо- і мікробоценозів, що дозволяє диференціювати
їх у процесі обстеження. Формами забруднення біоценозів, які
найбільш часто зустрічаються, є самозаростання (фітоценози) і
збільшення кількості окремих видів організмів (в зоо- і
мікробоценозах). В першому випадку виявляються "піонерні" види

36