Page 6 - 6539
P. 6

Графоаналітичні  прийоми.  Це  вимірювання  по  картах
           координат,  довжин,  висот,  площин,  об'ємів,  кутів  і  розрахунки
           різних показників форми і структури об'єктів і явищ.
                Прийоми  математично-картографічного  моделювання.  Це
           побудова і аналіз математичних моделей по даних, які зняті з карти,
           створення нових похідних карт на основі математичних моделей.
                Наукові  описи,  які  складені  по  картах  або  по  серії  карт,
           повинні дотримуватись таких правил:
                ▪ логічність, упорядкованість і послідовність опису;
                ▪ відбір і систематизація фактів;
                ▪  уведення  в  опис  елементів  порівняння,  аналогії,  співстав-
           лення з використанням кількісних характеристик;
                ▪ об'єктивна оцінка явищ або процесів, що описуються з точки
           зору конкретного завдання, яке виконується за допомогою карти;
                ▪ чітке формулювання висновків і рекомендацій.
                Описи  по  картах,  як  правило,  доповнюють  цифровими
           даними, таблицями, які забезпечують наочність певних висновків і
           рекомендацій. Опис по картах часто використовують для загального
           ознайомлення    з    досліджуваною     територією.   Визначення
           раціональної  методики  відбору  картографічних  матеріалів  для
           рішення екологічних завдань на початковому етапі досліджень.
                При фізико-географічному описі перш за все треба звернути
           увагу на рельєф місцевості. Рельєф – це сукупність усіх форм земної
           поверхні,  які  утворились  під  дією  різнонаправлених  ендогенних
           (внутрішніх)  і  екзогенних  (зовнішніх)  геологічних  процесів  на
           земну  кору.  За  розмірами  рельєф  поділяють  на  великі  (макро-),
           середні (мезо-) і дрібні (мікро-) форми. Великі форми рельєфу – це
           гірські  хребти,  гори,  великі  долини;  середні  –  відроги  гірських
           хребтів,  пагорби,  невеликі  долини,  западини;  дрібні  –  невеликі
           форми,  які  мають  розміри  декілька  метрів.  По  відношенню  до
           площини  обрію  форми  рельєфу  поділяються  на  додатні  і  від'ємні.
           Додатні – форми, які підіймаються над місцевістю, від'ємні – вгнуті
           форми,  що  утворюють  пониження  місцевості.  До  додатних  форм
           належать  гори,  гірські  хребти,  пагорби  і  т.і.  До  від'ємних  –
           западини,  долини,  яри,  балки  тощо.  Опис  рельєфу  починають  з
           макрорельєфу.  Спочатку  встановлюють  загальний  характер
           макрорельєфу,  вказуючи  його  форми.  Наприклад,  гірський  район,
           рівнина,  плоскогір'я,  вододільне  плато  і  т.і.  Для  гірських  районів
           вказують висоту гірських хребтів з підрозділом на середньогірські –
                                          6
   1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11