Page 61 - 6536
P. 61

стимулює появу листя. Рослини, уражені пропиленом, мають менше
                            за розміром, але товстіше листя.
                                  Хлористий водень (НС1, безколірний димучий в повітрі газ з
                            різким  запахом)  та  соляна  кислота  (розчин  хлористого  водню  у
                            воді, безбарвна «паруюча» в повітрі рідина) надходять в атмосферу
                            з локальних джерел.
                                  Типовою реакцією на дію хлористого водню є між-жилковий
                            та  краєвий  хлороз,  після  чого  настає  некроз,  який  проявляється  в
                            зміні  кольору  від  жовтого,  бурого,  червоного  до  чорного.  Межі
                            некротизованих  ділянок  можуть  бути  від  білого  до  кремового
                            кольору.
                                  Ознаками  ушкодження  рослин  аерозолем  соляної  кислоти
                            вважають  появу  цяточок  від  червоно-коричневого  до  чорного
                            кольору,  а  соляною  кислотою  –  листкову  плямистість,  причому
                            плями облямовуються смугою білого або кремового кольору.
                                  У  рослинах  хлориди,  як  і  фториди,  часто  акумулюються  у
                            верхівках листків. Аналіз ушкодженого листя дає змогу встановити
                            рівень вмісту в них хлоридів.
                                  Тверді  частинки  (пил)  та  важкі  метали.  Вони  проникають
                            крізь  листя  або  пошкоджені  клітини  епідермісу.  Дрібні  частинки
                            можуть  осідати  на  листках,  знижуючи  світлопоглинання  і
                            відповідно  фотосинтез,  негативно  впливати  на  запилення  квітки,
                            розміри і стан листя.
                                  Важкі  метали  з  атмосфери,  осідаючи  на  рослину  або  земну
                            поверхню,  мають  тенденцію  накопичуватись,  особливо  у  верхніх
                            шарах  ґрунту,  звідки  можуть  потрапити  у  рослину.  Концентрація
                            важких  металів  у  ґрунті  залежить  від  вмісту  в  ньому  глини  та
                            органічної речовини.
                                  Найпоширенішим металом, що може потрапляти у рослину і
                            ґрунт,  є  свинець.  Він  накопичується  в  ґрунті,  але  чітких  доказів
                            відносно того, що він уражає рослину, немає. Цинк, кадмій, мідь у
                            середині  літа  спричиняють  міжжилковий  хлороз  із  наступним
                            почервонінням листя дерев, які ростуть поблизу джерела.
                                  Ртуть – єдиний важкий метал, який перебуває в рідкому стані
                            за  нормальної  температури.  Вона  вражає  майже  всі  рослини.
                            Особливо  чутливою  до  ртуті  є  троянда,  на  листі  якої  з'являються
                            бурі плями, воно жовкне, а потім опадає.
                                  Молоді  бутони  буріють  і  опадають.  Визначення  вмісту
                            важких металів в рослинах можливе за допомогою методу атомно-
                            адсорбційної спектрофотометрії.
                                  Сульфат  натрію  трапляється  поблизу  целюлозно-паперових
                            комбінатів. Дія Na 2S0 4 зумовлює уповільнений ріст і некроз листя у
                            квасолі,  зменшення  висоти  кущів  помідорів,  які  вирощують  у
                            теплицях.

                                                           60
   56   57   58   59   60   61   62   63   64   65   66