Page 53 - 6529

Розвитку природоохоронного співробітництва сприяє
проведення міжнародних форумів — Стокгольмської конференції ООП з
навколишнього середовища (1972 рік), день відкриття якої — 5 червня
— був оголошений Всесвітнім днем навколишнього середовища; Наради
з безпеки та співробітництва в Європі (Гельсинкі, 1975 рік); Глобального
форуму з проблем виживання (Москва, 1990 рік); Конференції ООН з
навколишнього середовища та розвитку (ЮНСЕД або КОСР-92, Ріо-де-
Жанейро, 1992 рік).
Одне з перших починань ЮНЕП — створення всесвітньої
системи станцій спостереження (моніторингу) за станом і змінами
біосфери. Під егідою ЮНЕІІ разом з ВМО та ЮНЕСКО було проведено
в 1979 році в Ризі, в 1981 році в Тбілісі, а в 1983 році в Таллінні
міжнародні симпозіуми з комплексного глобального моніторингу
забруднення навколишнього середовища. Роботи щодо проекту
"Біосферні заповідники" передбачають спостереження за станом
біосфери на озоновому рівні. Перший Міжнародний конгрес у справі
біосфер-них заповідників було проведено у Мінську в 1983 році. У
світову мережу було включено 17 великих заповідників колишнього
СРСР.
Важливими документами в міжнародних природоохоронних
відносинах є Всесвітня хартія охорони природи, котра проголосила та
взяла під захист право всіх форм життя на виживання; Конвенція про
заборону воєнного та ворожою використання засобів виливу на
природне середовище, Декларація про оточуюче людину середовище,
котра є зведенням основних принципів міжнародного співробітництва;
Конвенція про зміну клімату; Конвенція про біологічну різноманітність,
Конвенція про боротьбу зі спустелюванням. Особливе значення має
головний документ, прийнятий ЮНСЕД — "Порядок денний на XXI
століття" — всесвітній план дій з метою сталого розвитку, під котрим
слід розуміти таку модель соціально-економічного поступу суспільства,
коли життєві потреби людей будуть задовольнятися з врахуванням прав
майбутніх поколінь на життя в здоровому та невиснаженому природно-
му середовищі. Крім того, досягнення сталого розвитку неможливе без
більш справедливого використання ресурсів природи, боротьби з
бідністю, з однієї сторони, та неприпустимими розкошами — з іншої.
Таким чином, екологічна проблематика все частіше виходить на
перше місце в міжнародних відносинах.

53