Page 25 - 6529

міжнародного значення створюються відповідно до міжнародних
договорів України, зокрема Конвенції про водно-болотні угіддя, що
мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування
водоплавних птахів (1971 р.), Конвенції про охорону всесвітньої
культурної і природної падщини П972 р.), Конвенції про охорону дикої
флори і фауни та природних середовищ їх існування в Європі (1979 р.),
Конвенції про збереження мігруючих видів диких тварин (1979 р.),
Конвенції про захист Чорного моря від забруднення (1992 р.) Конвенції
про охорону біологічного різноманіття (1994 р.), Всеєвропейської
стратегії збереження біологічні ото та ландшафтного різноманіття (1995
р.). Конвенції про охорону та відтворення транскордонних водотоків та
міжнародних озер (1999) р.).
Природні регіони, природні коридори та буферні зони у своїй
безперервній єдності утворюють мережу, яка об'єднує ділянки
природних ландшафтів у територіально цілісну систему.
Природні регіони формуються на територіях, що мають у своєму
складі об'єкти природно-заповідного фонду, що відповідають умовам,
визначеним національним природоохоронним законодавством або
міжнародними нормативно-правовими актами (конвенціями, угодами,
договорами тощо), і забезпечують збереження ландшафтного та
біологічного різноманіття, особливо ті, що включають середовища
існування рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення,
видів рослин і тварин.
Природні коридори формуються ділянками природних
ландшафтів витягнутої конфігурації, різної ширини, протяжності, форми
і з'єднують між собою природні регіони. Вони мають забезпечувати
відповідні умови збереження видів дикої фауни та флори.
Буферні зони створюються для захисту природних регіонів і
коридорів від негативної дії зовнішніх чинників, забезпечення
дотримання в їх межах більш сприятливих умов для розвитку і
самовідновлення та оптимізації форм господарювання з метою
збереження існуючих і відтворення втрачених природних цінностей.
Складовими структурних елементів екологічної мережі є:
1) охоронні зони територій та об'єкти природно-заповідного
фонду як основні природні ядра елементів екологічної мережі, а саме -
природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні
парки, регіональні ландшафтні парки, заказники;

25