Page 8 - 6526

2. Методика визначення санітарно-захисних зон для
підприємств згідно з класом шкідливих паро-газовиділень

Установлено п’ять санітарно-захисних зон для
підприємств з технологічними процесами, які являються
джерелами виробничих шкідливих забруднень залежно від
потужності, умов здійснення технологічного процесу,
характеру і кількості шкідливих виділень в атмосферу,
водойми, з джерелами інтенсивного шуму, вібрації,
електромагнітних хвиль, радіочастот, з розрахунком
передбачених заходів зі зменшення шкідливого впливу їх на
довкілля.
Залежно від класифікації підприємств встановлюють
наступні розміри санітарно-захисних зон для відповідного
класу підприємства: клас І - 1000 м, II - 500 м, III - 300 м, IV -
100 м, V - 50 м.
За необхідності санітарно-захисна зона для підприємств
і об’єктів може бути збільшена при техніко-економічному і
гігієнічному обґрунтуванні, але не більше ніж ву 3 рази,
наприклад:
а) залежно від ефективності передбачених або можливих
для здійснення методів очищення викидів в атмосферу;
б) за відсутності способів очищення викидів;
в) за необхідності розміщення житлових будівель у зоні
можливого забруднення атмосфери;
г) залежно від рози вітрів та інших непередбачених
місцевих умов:
д) під час будівництва нових, ще не вивчених,
шкідливих у санітарному відношенні виробництв.
Санітарно-захисну зону або її частину не можна
розглядати, як резервну територію підприємства.
До І класу відносяться підприємства, що займаються
випалюванням коксу, видобутком нафти та природного газу,
кам’яного вугілля, хімічної, паперово-целюлозної,
нафтопереробної, металургійної промисловості.
До II класу відносяться підприємства, що виробляють
свинцеві акумулятори, видобувають горючі сланці та буре
вугілля, цементні, гіпсові, вапнякові та азбестові заводи,

7