Page 76 - 6522

розраховують як різницю між загальним вмістом усіх
компонентів і величиною втрат при прожарюванні.
Вуглець органічних сполук у ґрунтах визначають
газооб’ємним методом, який полягає у прожарюванні
проби при температурі > 950 °С і вимірюванні за
допомогою газоаналізатора об’єму СО 2, що утворився
внаслідок згоряння органічних сполук. Вміст азоту
органічних сполук у ґрунтах визначають методом
К’єльдаля. Вміст азоту органічних сполук у ґрунтах у
більшості значно перевищує вміст неорганічних форм
азоту, тому за загальний азот грунтів приймають азот
органічних сполук. Проте при внесенні в грунт нітратних
або амонійних добрив, при забрудненні стічними водами,
які містять неорганічні форми азоту, для визначення
вмісту загального азоту нітратний азот необхідно
перевести в амонійний. Для визначення азоту органічних
сполук використовують метод К’єльдаля. Карбонати в
ґрунтах визначають гравіметричним або титриметричним
методом.
Основну частину ґрунтів складають практично
нерозчинні у воді силікати. Основними мінеральними
компонентами, які досліджуються у ґрунтах, є силіцій,
залізо, алюміній, манган, титан, кальцій, магній.
Солонцюватість. Ступінь солонцюватості ґрунтів
характеризується відношенням кількості обмінних іонів
натрію до ємності поглинання. Для визначення обмінних
іонів натрію суху пробу обробляють 0,5 моль/л розчином
NaCl, після чого визначають обмінні іони натрію. Ступінь
солонцюватості розраховують як відношення кількості
обмінних іонів натрію, вираженої в ммолях екв/100 г, до
ємності поглинання.
Вміст гіпсу. Визначення гіпсу в ґрунтах необхідне
для оцінки їх гіпсоносності та для розрахунку ємності
поглинання гіпсоносних ґрунтів. Гіпс вилучають з ґрунтів
соляною кислотою.
Кислотність (рН) сольової витяжки та обмінна
кислотність. Кислотність кислих ґрунтів визначають
витісненням іонів водню 1 моль/л розчином KCI при рН
5,6 – 6,0 і за величиною рН отриманого розчину
визначають ступінь кислотності проби. Обмінну
кислотність визначають шляхом повного витіснення іонів

76