Page 49 - 6520
P. 49

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА  № 13
                РОДОВИЩА НЕМЕТАЛІЧНИХ КОРИСНИХ КОПАЛИН:
                           ГІРНИЧО–ХІМІЧНА СИРОВИНА
                Мета:  набуття  студентами  практичних  знань  про  родовища,  які
           гірничо-хімічною сировиною.
                В завдання роботи входить:
                   засвоїти  теоретичний  матеріал  про  родовища  гірничо-хімічної
           сировини;
                   вміти визначати генезис родовищ гірничо-хімічної сировини.
                Основні теоретичні положення
                Основною гірничо-хімічною сировиною є сірка та борні руди.
                Сірка.  У  природі  сірка  входить  до  складу  багатьох  мінералів.
           Самородна сірка має осадочне і вулканічне походження, залягає у вигляді
           пластів, гнізд і лінз. Видобувають сірку з самородної сірки, піриту, гіпсу,
           ангідриду,  сульфідних  руд  кольорових  металів,  природного  газу,  нафти,
           газу металургійних та коксохімічних заводів. Промислове значення мають
           сірконосні породи із вмістом сірки не менше 5 %. Шкідливими домішками
           у  сірці  є  селен,  миш’як  і  бітуми.  Супутниками  сірки  є  кальцит,  доломіт,
           гіпс,  ангідрит,  кварц,  глини,  бітуми,  сульфідні  мінерали.  Виділяють  два
           основних  генетичних  типи  родовищ  самородної  сірки:  екзогенну  і
           ендогенно-вулканогенну. Осадочні родовища містять до 90 % самородної
           сірки.  За  вмістом  сірки  руди  ділять  на  дуже  багаті  (понад  40 %  сірки),
           багаті (25-40 %), середні (10-25 %) і бідні (5-10 %).
                У  світі  відомо  п’ять  сірконосних  провінцій:  Середземноморська,
           Східноєвропейська, Середньоазіатська, Східноазіатська. Найбагатша з них
           Середземноморська. Вона охоплює Передкарпатський сірконосний басейн.
                Сірку застосовують у хімічній промисловості, целюлозно-паперовій,
           гумовій,  текстильній  промисловості,  скляній  і  сірниковій  промисловості,
           сільському  господарстві,  в  піротехнічній  промисловості,  хіміко-
           фармацевтичній галузі.
                Борні  руди.  Відомо  понад  100  мінералів  бору,  проте  важливе
           значення мають 12. Бор добувають з родовищ борних руд, деяких гарячих
           джерел  та  з  ропи  соляних  озер.  Бор  зустрічається  у  водах  нафтових
           родовищ,  морській  воді,  водах  солених  озер,  грязьових  вулканах.  За
           розвіданими запасами родовища бору поділяють на унікальні – з вмістом
           понад 10 млн. т борного ангідриду, великі  – 10 – 1, середні – 1 млн. т –
           250 тис.  т  і  малі  менше  250 тис.  т.  У  промисловості  застосовують
           приблизно 90 % бору, а 10 % - для виготовлення мікродобрив. За вмістом
           В 2О 5  борні  руди  поділяють  на  багаті  (20-30 %),  бідні  (5-11 %),  у  ропі
           солених  озер  (0,5-2,2 %).  За  генетичними  типами  виділяють  наступні
           родовища:  скарнові,  вулканогенно-осадові,  родовища  вивітрювання,
           ексгаляційні.
                Родовища  бору  відомі  на  території  України,  Росії,  Китаю,
           Туреччини, США, невеликі запаси є в Аргентині й Чилі.
                Сполуки бору використовують у металургії; в електроніці, у скляній
           і  керамічній,  гумовій,  шкіряній,  лакофарбовій  та  парфумерній

                                          49
   44   45   46   47   48   49   50   51   52   53   54