Page 38 - 6520
P. 38

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА  № 8
                      МОРФОЛОГІЯ ТІЛ КОРИСНИХ КОПАЛИН
                Мета:  набуття  студентами  практичних  знань  про  морфологію  та
           елементи залягання різноманітних тіл корисних копалин.
                В завдання роботи входить:
                   засвоїти  теоретичний  матеріал  про  морфологію  та  елементи
           залягання різноманітних тіл корисних копалин;
                   навчитись визначати елементи залягання корисних копалин.
                Основні теоретичні положення
                Характеристика  будови  тіл  корисних  копалин  має  вирішальне
           значення для вибору оптимального комплексу методів пошуку та розвідки.
                Тілом, або покладом корисної копалини, називається обмежене з усіх
           боків  скупчення  природної  мінеральної  сировини,  яке  приурочене  до
           певного структурно-геологічного елементу.
                Для  родовищ  корисних  копалин  виділяють  три  морфологічні  типи
           покладів: ізометричні, плоскі та видовжені в одному напрямку тіла.
                До  ізометричних  тіл,  в  залежності  від  їх  поперечного  січення,
           належать:
                   шток –  поклад представлений майже повністю  однією  корисною
           копалиною, діаметр якого від 10м до 1км; до них відносяться, наприклад,
           поклади  кам’яної  солі  (в  Україні  зустрічають  в  Дніпрово-Донецькій
           западині та Закарпатському прогині);
                   штокверк  –  подібний  за  формою  та  розмірами  до  штоку,  проте
           мінеральна  речовина  займає  не  весь  об’єм  і  утворює  розгалужені  жили,
           прожилки, вкраплення у вміщуючій породі; до них відносяться, наприклад,
           рудні родовища деяких металів;
                   гніздо – невеликі локальні скупчення корисної копалини, діаметр
           яких до10м; до них відносяться, наприклад, поклади золота.
                До плоских тіл, в залежності від їх протяжності, належать:
                    пласт  –  геологічне  тіло,  яке  в  просторі  може  займати  будь-яке
           положення  в  залежності  від  геологічної  будови  території  (в  більшості
           випадків  –  субгоризонтальне),  має  покрівлю  та  підошву,  характеризується
           потужністю від 0,5-1 м до сотень метрів, площею розповсюдження до сотень
           квадратних кілометрів; до них відносяться, наприклад, родовища вугілля;
                   жила  –  епігенетичне  мінеральне  тіло,  яке  заповнює  собою
           тріщину  в  гірських  породах  (в  більшості  випадків  маю  субвертикальне
           положення), товщина жил змінюється від перших сантиметрів до, інколи,
           десятків  метрів,  а  площа  їх  розповсюдження  –  від  десятків  квадратних
           метрів  до  декількох  квадратних  кілометрів;  жили  поділяються  на  прості,
           які заповнюють одну тріщину, і складні, які приурочені до різноманітних
           сукупностей тріщин.
                До  видовжених  в  одному  напрямку  тіл  належать  труби,  трубки,
           трубоподібні  та  стовпоподібні  тіла,  діаметр  яких  змінюється  від  десятків
           метрів до кілометра, а довжина досягає  декількох кілометрів.
                Крім  основних  морфологічних  типів  покладів  існують  перехідні.
           Так, до проміжних між ізометричними і плоскими тілами належать лінзи та

                                          38
   33   34   35   36   37   38   39   40   41   42   43