Page 30 - 6516

речовинам, жовті або жовто-зелені - масляним фракціям, фіолетові
або голубі зони - легким фракціям. Довжина зони того чи іншого
забарвлення пропорційна кількості даної групи речовини. Тому
люмінесцентно-хроматографічний аналіз дозволяє якісно або
напівкількісно за порівняно короткий час визначити відносний
вміст найбільш важливих речовин, які входять до складу нафти і
тим самим дістати уяву про склад та основні властивості
вуглеводневої сировини. Метод може бути застосований для аналізу
не тільки нафти але й бітумів, мастил, гасу, реактивних палив та
деяких інших нафтопродуктів.
В’язкість продуктів нафтогазового виробництва визначається
за допомогою ротаційного віскозиметру.
Рідини, що підпорядковуються закону в'язкості Н'ютона, з
постійною в'язкістю називають н'ютонівськими.
Нен'ютонівські рідини мають непостійну структурну в'язкість,
що залежить від градієнту швидкості. До них відносяться нафти,
колоїдні розчини (гелі, студні, розчини глини у водному
середовищі, розчини полімерів). У таких рідинах утворюється
дисперсна просторова структура, яка має невисоку міцність. При
граничній напрузі зсуву структура руйнується, при цьому
структурна в'язкість різко зменшується, з часом структура
відновлюється і структурна в'язкість знову збільшується. Такі
структури називаються тиксотропними.
Структурна в’язкість - це в’язкість, яка пов’язана з
виникненням структури в рідині і залежить від градієнту
швидкості її протікання. Структурною в'язкістю характеризуються
адсорбційні шари на границях рідина-пара, тонкі двохсторонні
плівки піни тощо. Для визначення структурної в'язкості
використовують ротаційні віскозиметри, в яких можна змінювати
градієнт швидкості протікання рідини в широких межах.
Принцип дії віскозиметру базується на вимірюванні напруги
зсуву в досліджуваній рідині.
Віскозиметр складається з двох концентричних циліндрів:
зовнішнього нерухомого стакану 1 (рис.6.1) і внутрішнього
рухомого стакану 2 (рис.6.1). У простір між ними поміщують
досліджувану рідину. Обертання внутрішнього циліндру
здійснюється за допомогою мотору з змінним числом обертів n (0,2,
200, 300, 400, 500 об/хв). При обертанні внутрішнього циліндру
виникають сили в'язкості між рухомими і нерухомими шарами
рідини. Під дією цих сил стакан закручується, пружина 3 (рис.6.1)
розтягується і зв'язаний з нею вказівник переміщується по шкалі.
При різних швидкостях обертання градієнт швидкості буде різним,
що дозволяє визначати залежність структурної в'язкості від
градієнту швидкості протікання рідини. Для цього будується графік

30