Page 58 - 6464

У векторній графіці зображення будується за допомогою математичного
опису об’єктів, таких, наприклад, як лінія, коло, прямокутник. З їх допомогою
створюються складніші об’єкти. До переваг векторної графіки належить те, що
векторні графічні файли в десятки разів менші за обсягом, ніж аналогічні
растрові малюнки; в векторній графіці легко редагувати окремі об’єкти, не
“зачіпаючи” інші. Недоліком векторної графіки можна вважати деяку
“неприродність” малюнка, оскільки не всякий малюнок можна сконструювати з
дуг і відрізків прямих ліній без втрати якості. Через це векторну графіку
використовують, в основному, для побудови креслень, ескізів, планів тощо.
Якщо в растровій графіці базовим елементом є точка (піксель), то в векторній –
лінія. Лінія має ряд властивостей – форму (пряма, крива), товщину, колір,
накреслення (суцільна, пунктирна, штрих-пунктирна тощо). 3 Замкнуті лінії
мають ще одну властивість – заповнення. Незамкнута лінія обмежена двома
точками, що називаються вузлами. Властивості вузлів визначають форму кінця
лінії (стрілка, маркер, точка) і характер з’єднання її з іншими об’єктами
(округлення, злам, дотик, перетин).
Фрактальна графіка також базується на математичних обчисленнях. Але
на відміну від векторної, зображення будується не за допомогою графічних
примітивів, а на основі спеціальних математичних формул – фракталів
(“fractus” – той, що складається з фрагментів). Основною властивістю фракталів
є самоподібність, тобто будь-який фрагмент фракталу тим чи іншим чином
відтворює його глобальну структуру. За допомогою фрактальних зображень
імітують природні чи космічні ландшафти, трьохвимірні об’єкти.
Трьохвимірна (3D) графіка, як правило, поєднує векторний і растровий 4
способи формування зображень і використовується для комп’ютерного
моделювання реальних об’єктів, наприклад, при інженерному проектуванні чи
комп’ютерній анімації. Типова схема просторового моделювання: –
проектується і створюється віртуальний каркас (скелет) об’єкта; –
проектуються і створюються віртуальні матеріали (текстури), які візуально
схожі на реальні; – віртуальні матеріали накладаються на різні частини об’єкта;
– настроюються фізичні параметри простору: освітлення, гравітація.
У видавничій справі найчастіше використовується векторна та растрова
графіка. Порівняння зображень, виконаних з використанням зазначених видів
графіки, подане у таблиці 7.1.
Таблиця 7.1

57