Page 246 - 6447

середовища в готелі «Leopolis», який вважають одним із
найреспектабельніших у Львові, будується на основі стилістики
стилю ампір у європейському мистецтві початку XIX ст. та
традицій дизайну інтер’єрів галицьких громадських споруд XIX ст.,

де гармонізація функціональних і естетичних засад формується на
основі використання дорогих меблів, тканин кераміки, що
відповідають стилістиці ампіру, та поєднанні з м’яким світловим

наповненням.
Гордістю групи дизайнерів готелю є концепція художньо-
стилістичного оздоблення найдорожчого люксу «короля Данила», у
дизайні інтер’єру якого поєднується строга європейська «ампірна»

вишуканість, що характеризує вибір меблів, колорит і освітлення,
інспіровані культурою середньовічного Львова. Поєднання в
проектуванні внутрішнього простору готелю натуральних

матеріалів, дорогих порід каміння, цегли, історичної кераміки та
«ампірних» меблів із смугастими тканинами дають відвідувачам
враження максимального затишку та комфорту; а змішування

класичної європейської ампірної стилістики з елементами
архітектури давньоукраїнської княжої доби – національної
своєрідності.

Значно ширшою палітрою стилістичних підходів до
формування інтер’єрного середовища вирізняються найпоширеніші
сьогодні в Україні готелі так званого «бізнес»-класу, що
розташовані і у великих містах, і в їхніх околицях чи на важливих

транспортних шляхах. До такого типу готельних комплексів
зараховуємо також перебудовані, почасти переоформлені
архітектурні будівлі-гіганти, збудовані в 70–80-х рр. XX ст. (готель

«Славутич» у Києві, «Свитязь» у Луцьку, «Закарпаття» в Ужгороді
та ін.). Оскільки, цей тип відпочинкових комплексів передбачає
переважання функціональних якостей, дизайн інтер’єрного
середовища формується в таких спорудах здебільшого не на

професійному рівні, а стихійно.
Часто архітектори, дизайнери тут апелюють не до концепцій
синтезу мистецтв чи формування фірмового стилю, а до

максимального досягнення комфорту мінімальними засобами,
зокрема, здешевленням матеріалів, що подекуди призводить до
певного дисонансу, анти-стилістики чи, у більшості випадків, до

стихійного кітчу.

246