Page 24 - 6441

2. ОФОРМЛЕННЯ ЗОБРАЖЕНЬ НА КРЕСЛЕНИКАХ
2.1. Основні теоретичні положення по темі "Проекційне креслення"

Зображення предметів виконують за методом прямокутного проеціювання. При цьому
припускають, що предмет розташований між спостерігачем та відповідною площиною
проекцій. Всі зображення, виконані на креслениках, поділяються на види, розрізи і перерізи.
Слід зазначити, що поруч із значними перевагами (простота побудови) проекційне креслення
має досить істотний недолік – малу наочність. Тому в багатьох випадках, коли необхідно
більш повно уявити положення предмета в просторі, використовують наочні зображення, що
мають назву аксонометричних проекцій. Загальні правила оформлення зображень на
креслениках регламентують таким стандартом ГОСТ 2.305:2008 ЕСКД. Зображення — види,
розрізи, перерізи.
В загальних випадках кресленик будь-якого предмету містить графічне зображення
видимих і не видимих поверхонь. Видом називають зображення видимої частини предмету,
який обернений до спостерігача. Ці зображення отримують шляхом прямокутного
(ортогонального) проеціювання предмету на шість граней куба (рис. 2.1 а), причому предмет
розміщається між спостерігачем і відповідною гранню куба. Грані куба приймаються за
основні площини проекцій: фронтальну – 1; горизонтальну – 2; профільну – 3 та їм
паралельні 4, 5, 6. Основні площини проекцій суміщуються в одну площину разом із
одержаними на них зображеннями (рис. 2.1 б).
Не дивлячись на те, що основних зображень є шість, в кожному випадку деталь на
кресленику повинна мати мінімальну кількість зображень, але достатню для того, щоб
повністю представити форму деталі та всі її розміри. Зображення на фронтальній площині
проекцій приймається на кресленику за головне. Предмет розташовують відносно
фронтальної площини проекцій так, щоби зображення на ній давало найповніше уявлення
про форму та розміри предмета.
Згідно з ДСТУ ISO 5456-2:2005 при виконанні креслеників технічних деталей
використовують способи ортогонального проеціювання у першому та третьому квадрантах.
Спосіб проеціювання в першому квадранті полягає в ортогональному зображенні, у разі
якого зображуваний предмет перебуває між спостерігачем і координатними площинами, на
які ортогонально проеціюється цей предмет (рис. 2.1 а). Положення інших видів відносно
головного (фронтального) виду А визначають поворотом площин проеціювання навколо
ліній, які збігаються або паралельні координатним осям на координатній площині (площина
кресленика), на яку спроеційовано фронтальний вид А (рис. 2.1 а).
На кресленику інші види відносно головного виду А будуть розташовані так (рис. 2.1 б):
– вид В: знизу у разі погляду зверху;
– вид Е: зверху у разі погляду знизу;
– вид С: справа у разі погляду зліва;
– вид D: зліва у разі погляду справа;
– вид F справа чи зліва, як зручно, у разі погляду ззаду.
– Питання про те, які основні види слід застосовувати на кресленику деталі, треба
вирішуватися так, щоб при найменшій кількості видів в поєднанні з іншими зображеннями,
кресленик повністю би відображував конструкцію деталі. Крім того, головний вид і основні
види повинні бути раціонально розміщені на полі кресленика з урахуванням нанесення
розмірів і розміщення текстового матеріалу (у випадку необхідності).
– З метою більш раціонального використання поля кресленика ГОСТ 2.305:2008
допускає розміщувати види поза проекційним зв’язком, на довільному місці поля
кресленика. На рис. 2.2 вид справа розміщений не зліва від головного виду, а поза
проекційним зв’язком з головним видом.

23