Page 132 - 6435

Рисунок 6.8 – Схема заміщення трансформатора

Використання ідеального трансформатора з коефіцієнтом трансформації
К T дозволяє після розрахунку режиму та визначення напруги U 2’ на виводах
вторинної обмотки, зведеної до номінальної напруги первинної обмотки,
розрахувати фактичну напругу на виводах вторинної обмотки

U '
U  2 , (6.5)
2
K
T
де К Т – коефіцієнт трансформації трансформатора.
Отже, для вибору робочого відгалуження РПН трансформатора за умовою
зустрічного регулювання напруги U 2 потрібно визначити зведене значення
напруги U 2’ на виводах вторинної обмотки трансформатора. Цю напругу можна
розрахувати ітераційним способом або аналітично.
Ітераційний спосіб полягає в тому, що на першому етапі розрахунку

приймають U 2’=U ном, визначають втрати потужності в опорі Z T і потужність S
T
на початку послідовної ланки схеми заміщення (див. рисунок 6.8)

На другому етапі розраховують напругу U 2’ в першому наближенні за
відомою з розрахунку режиму напругою U 1 на вході трансформатора

P r  Q x
U  U  T T T T . (6.7)
2 1
U
1
У практичних розрахунках зазвичай обмежуються першим наближенням,
причому поперечною складовою спаду напруги нехтують.
Аналітичний спосіб полягає у розв’язання рівняння, що зв’язує напруги
U 1 і U’ 2, відносно зведеної напруги U’ 2 :
P r  Q x
U  U  2 T 2 T . (6.8)
1 2
U
2
Оскільки до шин нижчої напруги трансформаторів можуть бути
приєднані компенсувальні пристрої, то у формулі (6.8) потрібно підставити
потужність в кінці ділянки 1-2’, яку визначають з врахуванням реактивної
потужності компенсувальних пристроїв Q k: