Page 193 - 6415

РОЗДІЛ 13

СТРАХУВАННЯ ТА СТРАХОВИЙ РИНОК

13.1. Економічна суть і необхідність страхування

Страхування – це особлива ланка фінансової системи
держави, що законодавчо визначена як: вид цивільно-правових

відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та
юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових
випадків), визначених договором страхування або чинним

законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються
шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових
платежів (страхових внесків, страхових премій).

Страхування, як система перерозподільних відносин,
характеризується такими специфічними ознаками:
– наявність у страхових відносинах не лише двох сторін і

збіг їх інтересів;
– відносини між учасниками, пов’язаними з солідарним
(замкнутим) розподілом величини збитку одного із них на всіх;
– розподіл збитку від настання страхових подій як за

територіальною (просторовою), так і за часовою ознаками;
– поверненість страхових платежів, внесених до страхового
фонду та цільове використання страхових резервів (фондів)

винятково на покриття заздалегідь визначених збитків, які
можуть трапитися в тих чи інших випадках.
Джерелом відшкодування втрат можуть бути власні
фінансові ресурси фізичної чи юридичної особи або кошти

спеціальних цільових ресурсів – страхових фондів, які є
матеріальним втіленням системи страхового захисту, для
створення яких спрямовується частина ВВП. Страховий фонд

створюється у формі резерву матеріальних і грошових засобів для
покриття збитків, спричинених несприятливими чи ризиковими
подіями, і є невід'ємною частиною, складовим елементом будь-

якого суспільства. Чим більший потенціал суспільства, тим
більшим має бути страховий фонд.
Суспільна практика виробила три основні організаційні

форми існування страхового фонду:

185