Page 173 - 6415
P. 173

винагороди  за  розрахунково-касове  обслуговування;  ведення
                  депозитних  рахунків;  інкасація  грошової  виручки;  доходи  з
                  акредитивних  операцій;  доходи  від  валютних  операцій,
                  факторингу, лізингу; доходи від інвестиційної діяльності.

                         Затратами  банку  є  витрати  грошових  коштів  на  виконання
                  операцій та витрати на забезпечення їхнього функціонування. Це

                  - відсоткові витрати, нараховані й сплачені у гривнях і валюті, та
                  невідсоткові  витрати:  операційні  (поштові  витрати  і  витрати  на
                  електронний  зв'язок,  сплачені  комісійні  за  послуги,  витрати  на
                  валютні  операції),  витрати  на  утримання  апарату  управління;

                  господарські  витрати  (амортизаційні  відрахування,  орендна
                  плата); інші витрати (штрафи, пеня тощо).
                         Прибуток банку – це фінансовий результат його діяльності у

                  вигляді  перевищення  доходів  над  витратами.  Прибуток  банку
                  після сплати податку на прибуток розподіляють за напрямами:
                         - капіталізований прибуток – прибуток, який спрямовують у

                  капітал  банку  та  на  інші  потреби:  статутний  капітал,  резервний
                  капітал, прибуток спеціального призначення (потреби кредитної
                  установи);

                         - прибуток, призначений для виплати дивідендів.
                         Банки  є  платниками  податків  до  бюджету:  ПДВ  (крім
                  операцій          з      надання          кредитів,         розрахунково-касового

                  обслуговування  страхових  компаній  як  фінансових  установ),
                  податок на нерухоме майно, плату за землю та податок з прибутку.
                         Інститути спільного інвестування. Це фінансові установи,

                  що  обслуговують  сферу  спільного  інвестування  шляхом
                  забезпечення  гарантій  прав  власності  на  цінні  папери  та  захист
                  прав  учасників  фондового  ринку.  Основним  призначенням
                  інститутів  спільного  інвестування  є  залучення  та  об´єднання

                  вільних  ресурсів  населення,  підприємств  і  організацій  та  їхнє
                  подальше розміщення.
                         Корпоративний  інвестиційний  фонд  –  інститут  спільного

                  інвестування  (відкритого,  інтервального  чи  закритого  типу,
                  диверсифікований  чи  недиверсифікований),  який  створюється  у
                  формі  ВАТ  і  провадить  виключно  діяльність  зі  спільного
                  інвестування.  Він  не  може  бути  заснований  юридичними

                  особами, у статутному капіталі яких частка держави або органів
                  місцевого  самоврядування  більша  ніж  25  %.  Статутний  капітал
                  формується  за  допомогою  грошових  коштів,  державних  цінних


                                                             165
   168   169   170   171   172   173   174   175   176   177   178