Page 88 - 6400

могою переносних приладів, які реалізують неруйнівні мето-
ди.
Твердість – це властивість матеріалу чинити опір пруж-
ній і пластичній деформації ділянок його поверхні під час мі-
сцевих контактних діях з боку іншого більш твердого ме-талу.
Найпоширенішими методами вимірювання твердості є:
- метод Вікерса – (ГОСТ 2999), заснований на вдавлю-
ванні в поверхню металу алмазного індентора у формі чотири-
гранної піраміди з кутом на вершині ≈ 136°;
- метод Брінеля (ГОСТ 9012), заснований на вдавлюванні
в метал стальної кульки певного діаметра;
- метод Роквела (ГОСТ 9013), заснований на викорис-
танні, як індентора алмазного конуса з кутом на вершині 120°
і радіусом заокруглення 0,2 мм або стальну кульку діаметром
1,5875 мм.
Вибір методу визначення твердості залежить від різних
чинників: твердості матеріалу, розмірів і форми зразка (де-
талі), товщина вимірюваного шару матеріалу. Значення твер-
дості, одержані різними методами, пов’язаними між собою і, з
деяким наближеннями, можуть бути переведені одне в одного
табл. 8.1.
Вимірювання твердості проводять для перевірки відпо-
відності твердості основного металу конструкцій вимогам но-
рмативно-технічної документації; визначення механічних вла-
стивостей металу (непрямим методом); виявлення змін в ма-
теріалі, що виникли в результаті застосування технології ви-
готовлення, ремонту або у зв’язку з тривалою експлуатацією.
Вимірювання твердості може проводитися безпосеред-
ньо на діючій конструкції, або в лабораторних умовах на зраз-
ках металу з використанням переносних твердомірів статичної
або динамічної дії.
Під час наявних значеннях твердості поверхонь кон-
струкцій є можливість непрямим методом визначати інші ме-
ханічні характеристики: межу міцності, межу текучості, межу
витривалості, відносне видовження, відносне звуження.
Межа міцності ( , МПа) – напруження руйнування
В
зразка під час одновісного розтягу, яке визначається, як від-
87