Page 62 - 6347

Наприклад, 1816 рік назвали «роком без літа» (і так продовжувалось
три роки підряд), коли після виверження вулкану Тамбора на острові Сумбава
відбулось глобальне запилення атмосфери.
За оцінками вчених, при першому виверженні загинули 10 тис. осіб і
ще приблизно 82 тис. вмерли від голоду та хвороб в наступні місяці.
Щоправда, найгірші наслідки для решти світу не були відчутними ще цілий
рік, упродовж якого пил, що здійнявся в небо, поширився усією атмосферою і
став катастрофічно зменшувати кількість сонячного світла, що досягало
поверхні Землі, знижуючи температуру.
У Новій Англії у червні 1816 року були поширеними випадки
випадання снігу та морозів улітку. «Альманах старого фермера» набув
популярності, коли внаслідок друкарської помилки провістив сніг у липні
1816-го року, який дійсно випав. В Ірландії, Англії і країнах Балтики дощ лив
майже безперервно з травня до жовтня. Порушення надійних кліматичних
режимів мало соціальні наслідки, що були ретельно задокументовані:
неврожаї, продовольчі бунти і стан суспільства, близький до краху усюди на
Британських островах та в Європі. Історик Джон Д. Пост назвав це
«останньою великою кризою засобів існування в Західному світі».
Імовірно, кліматичні зміни, які спричинили цю кризу, протривали три
роки, поки значна частина вулканічних викидів в атмосферу не осіла на
землю. Тому наслідки навіть найбільших вулканічних вивержень, що часто
були глобальними, зазвичай не тривали довше ніж рік-два. Наприклад,
виверження на горі Пінатубо на Філіппінах 1991 року мало значний, але
нетривалий глобальний вплив, охолоджуючи Землю та тимчасово маскуючи
значно потужніше нагрівання, спричинене людською цивілізацією, і
тимчасово прискорюючи зменшення озонового шару.
Однак великі вулканічні виверження, зафіксовані упродовж історії, у
трьох важливих аспектах повчальні для розуміння природи довгострокових
змін. По-перше, вони показують, наскільки наша цивілізація залежить від
стабільних кліматичних умов такого типу, яким ми насолоджувалися
впродовж останніх десяти тисяч років. По-друге, вони показують, як трагедії,
що трапляються в одній частині світу, можуть зумовлюватися кліматичними
змінами, причина яких у зовсім іншій його частині. І по-третє, вони вказують
на руйнівні наслідки порівняно раптової та значної штучної зміни у
глобальній системі клімату.
Оскільки давні наші предки небагато знали про світ поза межами
власних земель, у них не було розуміння причинно-наслідкових зв'язків між
вулканами на іншому кінці світу та різкими кліматичними змінами на їхній
землі. Але нещодавно детальні кліматичні вимірювання на основі аналізу
льодових проб у Гренландії й Антарктиці дозволили визначити дати
основних вулканічних вивержень за усю античну історію, і вчені порівняли ці
дані із даними річних кілець дерев, геології, археології та прискіпливого
аналізу пам'яток давніх цивілізацій, що стосуються історії клімату.

61