Page 14 - 6346

ПРАКТИЧНА РОБОТА №2
Тема. Закономірності взаємодії людства і природи
Мета. Вивчити закономірності розвитку системи « людина-
природи», закономірності соціальної екології.

Теоретичні положення
1 Закономірності взаємодії суспільства і природи
Концепція стійкого розвитку ґрунтується на застосуванні ідеї
загальної теорії систем. Це стосується перш за все екосфери, де
відносини типу «людина-суспільство» трансформується у
відносини « людина-суспільство-довкілля». Будь-який вплив
людини на природні екосистеми призводить до їх змін, які
викликають як позитивні, так і негативні наслідки. Саме ці наслідки
є об’єктом оцінки досягнення цілей стійкого розвитку на макро- і
мікрорівнях. Оцінити їх можна тільки за умови вивчення законів і
принципів функціонування системи «людина-довкілля». М.Ф.
Реймерс, досліджуючи взаємовідносини людини і природи, виділяє
ряд закономірностей. Розглянемо основні:
2 Закономірності розвитку системи «людина-природа».
Історичні зміни та зміни в економіці викликають ланцюгові
реакції в природі. Цей постійний зворотній зв'язок дістав назву
закону бумеранга, чи закону зворотного зв’язку взаємодії людина
–біосфера. П.Дансеро .Зміст закону-людині завжди доводиться
розплачуватись за ті зміни, які вона привносить у навколишнє
середовище. Неминучість платежів підкреслюється законом
незамінності біосфери В.І.Вернадського: тільки біосфера може
забезпечувати стійкість навколишнього середовища. Закон
оберненості біосфери П.Дансеро: біосфера прагне до відновлення
екологічної рівноваги, тим сильніше, чим тиск на неї. Закон не
оберненості взаємодії людина - біосфера: природні ресурси, що
поновлюються перетворюються на природні ресурси, що не
поновлюються у випадку перевищення можливостей їх
відновлення.
Закон спадної віддачі А.Тюрго – Т.Мальтуса: підвищення
питомого вкладення енергії в агроекосистему не дає адекватного
пропорційного збільшення її продуктивності. Правило міри
перетворення природних систем: у ході експлуатації природних
систем не може переходити деякі межі, що дозволяють цим
системам зберігати властивості само підтримання. Наслідком
чинності закону бумеранга і правило міри перетворення природних
систем є правило демографічного насичення: у глобальній чи
регіонально ізольованій сукупності кількість народонаселення
завжди відповідає максимальній можливості підтримання його