Page 16 - 6331

З метою впровадження вітроенергетики у 1997 році в Україні
прийнято державну Комплексну програму будівництва ВЕС. Цьому
процесу сприяють розробки Інституту відновлюваної енергетики НАН
України і Міжгалузевого науково-технічного центру вітроенергетики
(видається інформаційний бюллетень «Вітроенергетика України»).

2.3 Енергетичне використання малих і середніх річок

Одним із важливих джерел енергозабезпечення промислового
виробництва є енергетичне використання малих і середніх річок
шляхом будівництва малих та мікрогідроелектростанцій (МГЕС).
Нині в Європі функціонує понад 45 тис. малих ГЕС потужністю
60–5000 кВт, в Азії – понад 150 тис. (в основному в Китаї та Японії).
Економічний гідроенергетичний потенціал добре використовують
Франція (92%), Швейцарія (91%), Італія (86%), Іспанія (81%), в Швеції,
Норвегії й Швейцарії мала гідроенергетика дає близько 90%
електроенергії. Україна має обмежені гідроенергетичні ресурси, їх
потенціал оцінюється величиною 44,7 млрд. кВт/год, але тільки 16-17
млрд. кВт/год гідроенергоресурсів можуть вважатися економічно
доцільними для використання. Сучасна сумарна потужність ГЕС
України становить 4,7 млн. кВт.
Найбільш потенційним регіоном малої гідроенергетики є
Карпатський регіон (близько 55% загальнодержавних гідроресурсів), а
також Прикарпаття та частина Поділля. Для умов України доцільно
знизити межу максимальної потужності МГЕС, наприклад до 5000 кВт.
При цьому проектні роботи слід організовувати шляхом централізації
розробки типових конструктивно компонованих вирішень споруд і
обладнання енергетичного призначення у спеціалізованому інституті
«Гідропроект», НВО чи інститутах (регіональних «Водопроект») тощо.
Науково-дослідні роботи при проектуванні і будівництві МГЕС
обов'язково мають здійснюватися Держкомітетом по водному
господарству, науково-дослідними інститутами і спеціалізованими
кафедрами вищих навчальних закладів. Це дасть змогу повніше
використовувати трудові і технічні ресурси держави, знизити
безробіття мешканців сільських регіонів.