Page 61 - 6328

З урахуванням тих традицій, що існують в науковій і
навчальній літературі, можна дати такі визначення.
Екологічна політика - це здійснювана економічнім суб'єктом
вищого рівня (державою, міждержавним утворенням) генеральна
лінія дій або система заходів, що визнають напрями
природокористування і стан довкілля. Екологічна політика визначає
екологічну спрямованість діяльності окремих складових
господарського суб'єкта згідно з його цілями, завданнями та
інтересами. З екологічною політикою пов'язані структурна,
інвестиційна, фінансово-кредитна, соціальна, зовнішньоекономічна,
науково-технічна, податкова, бюджетна політика суб'єкта
господарювання.
У широкому розумінні екологічна стратегія поєднує
довгострокові, найбільш принципові, важливі настанови, плани,
наміри керівництва суб'єкта господарювання щодо екологічної
діяльності.
Екологічна стратегія. Сутність стратегії можна коротко
виразити через дві ключові функції, які вона забезпечує:
- визначення цільової настанови, перспективних напрямків і
траєкторії руху даного господарського суб'єкта в часі й просторі;
- створення динамічної моделі доцільної, системної діяльності
людей, що враховує вплив факторів зовнішнього і внутрішнього
середовища.
У літературі зазначені два змістовні відтінки розглянутих
функцій стратегії часто відрізняються термінологічно. Якщо
стратегія розглядається як формування цільової настанови, вона
називається стратегією результату, а стратегія, спрямована на
визначення пріоритетної моделі поведінки, називається стратегією
процесу.
Стратегія результату обумовлена формуванням головних
цільових настанов господарського суб'єкта. Звичайно виділяють три
основних рівні формування екологічних цілей будь-якого суб'єкта:
1 вибір генеральної мети; вона служить точкою відліку при
аналізі альтернативних управлінських рішень (зокрема, на
міждержавному рівні генеральною метою може бути забезпечення
стійкого розвитку та збереження можливостей виживання людства,
на державному рівні генеральною екологічною метою може бути
збереження несучої здатності екосистем чи, навпаки, тривале
забезпечення промислових потреб у природних ресурсах або
невиснажливому їх споживанні);
2 формування на основі генеральної мети стратегічних цілей
(довгострокових, середньострокових, короткострокових), які є
критеріями для всього подальшого процесу прийняття рішень
(такими цілями можуть бути поліпшення якості компонентів