Page 39 - 6327

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 5

Системи виміру часу в астрономії. Середній,

поясний і декретний час

Мета роботи – засвоїти поняття часу, систем та одиниць
виміру часу, що використовується в астрономії та супутниковій
геодезії. На основі теорії часу вміти розраховувати час у точках

земної поверхні за відомим значенням її астрономічної довготи.

Основні теоретичні положення

Часом називають одиницю, що характеризує тривалість
існування матеріальних систем чи явищ. Важливою ознакою часу є

його незворотність, яка свідчить, що час змінюється від минулого
через теперішнє до майбутнього і зворотного плину часу бути не
може.

Щоб визначити час необхідно вирішити три проблеми:
– встановити одиниці виміру часу;
– розробити системи обліку часу;
– створити прилади для визначення часу.

За одиницю часу доцільно вибирати періодичний процес, який
постійно відтворюється у природі. Астрономи запропонували в
основу одиниць часу вибрати два процеси, які постійно

відтворюються у природі – обертання Землі довкруги своєї осі і
обертання Землі по орбіті довкруги Сонця. Перший процес
визначає одиницю часу, яка називається добою, а другий –
одиницю часу, що називається роком.

Добою називають проміжок часу, що відповідає одному
повному оберту Землі довкруги своєї осі. Доба ділиться на 24
години, година – на 60 хвилин, хвилина – на 60 секунд.

Залежно від того як фіксується один повний оберт Землі
довкруги своєї осі обертання розрізняють різні системи виміру
часу: істинна, зоряна, середня. Істинною добою називають

проміжок часу між двома послідовними однойменними
кульмінаціями центра істинного Сонця на меридіані точки
спостереження. Зоряною добою називають проміжок часу між

39