Page 81 - 6322

2,5%, 5% або 10% концентрації. Співвідношення окзилу і лугу
повинно коливатись в межах 1:0,1 до 1:0,3 (у перерахунку на
суху речовину).
Оптимальний вміст його, як понижувача умовної
в’язкості, становить 0,2-0,5%, а, для підтримання малих зна-
чень фільтрації без використання інших реагентів, оптималь-
ний вміст збільшується до 1,5-2%.
Термостійкість при обробці прісних розчинів до 200 °С,
а мінералізованих до 170 °С.
На свердловині для обробки розчину беруть з розрахун-
3
ку на 1 м 50,0-100,0 кг окзилу концентрації 25% і 1,5-4 кг ка-
устичної соди.
Дія окзилу інтенсифікує малі домішки вапна чи гіпсу,
котрі посилюють інгібуючу здатність. При мінералізації до
15% окзил запобігає коагуляційним процесам, але вже не
зменшує водовіддачу.
Ферохромлігносульфонат (ФХЛС) – продукт взаємодії
лігно-сульфонатів (ССБ) з сірчанокислим залізом та біхрома-
том натрію. ФХЛС застосовують для зменшення умовної
в’язкості прісних та мінералізованих (до 15%) бурових розчи-
нів. В практиці буріння для зниження водовіддачі розчинів
при високих температурах ФХЛС використовують одночасно
з КМЦ. Так, гіпсовий розчин, стабілізований КМЦ, різко по-
гіршує свої властивості після нагрівання до температури
150°С. Домішка 1-2,5% ФХЛС в такий розчин призводить до
покращання його властивостей. ФХЛС сумісний з іншими ре-
агентами, тому в ряді випадків ефективні комбіновані оброб-
ки.
Вміст ФХЛС коливається в межах 1-3%. Причому 1-2%
ФХЛС зменшує умовну в’язкість, а 2-3% - зменшує водовід-
дачу. Оптимальна дія ФХЛС проявляється при рН розчину
8,5-9,5. Тому одночасно з ФХЛС вводять 20% (в перерахунку
на суху речовину) від маси ФХЛС каустичної соди. Кількість
ФХЛС для первинної обробки визначають на основі лабора-
торних досліджень (як правило, становить 2-3%). ФХЛС ефе-
ктивно впливає на властивості розчинів, приготовлених з ка-
льцієвих глин (концентрація іонів кальцію у фільтраті буро-
вого розчину 1200 мгекв/л).
ФХЛС, як і інші лігносульфонати. сприяє піноутворен-
ню, але значно в меншій мірі.

78